Родольфо Велькер, який зажерливістю не поступався Мальгейросові, уже в перший день, коли мисливці отаборилися, сказав:

— Від мене він не дістане ні шерстинки, ні пазура. Цей старий здирник сподівається, що ми з шкури будемо лізти, змагаючись, хто більше вполює, а він з того матиме зиск! А мені чхати на славу переможця. Хай репетує, що я найнікчемніший мисливець на берегах Парагваю, який не здолає уполювати й котеня, хай дорікає, що я заборгував йому за порох і свинець, хай! Я й не збираюсь платити йому за той препаскудний порох, та й свинець добрий тільки тому, що його не можна зіпсувати. Я йому не принесу жодної шкури! Хтозна, який гандж він знайде на ній і на скільки знизить ціну, коли дійде до розрахунку. От Джуліус, той буде пнутися, щоб справити враження на Мальгейросову чорномазу, він і купить у нас усі шкури, і, гадаю, заплатить непогано.

Це було нечуване порушення звичаїв джунглів, і всі вже чекали, що нахабний швейцарець дістане від здоровенного Джуліуса добрячого прочухана. Тубільні мисливці підсіли ближче до багаття, але не наважувалися втрутитись у розмову. Англієць, який мав репутацію забіяки, зачеплений за живе, уже ладен був зірватися на ноги, проте, опанувавши себе, тільки промовив, посміхаючись:

— Облиште, Родольфо, ви нахабний, як блощиця, і надокучливий, мов земляний кліщ. Шкода тільки, що вас не можна розчавити, як їх, бо від вас не залишиться й мокрого місця. Ви користаєтеся з того, що немічні й напівсліпі і кожен вважає для себе за ганьбу зв'язуватися з вами. Проте ваша думка слушна. Я поміркую і, можливо, справді відкуплю у вас гарні шкури, заплативши на півфунта більше, ніж Мальгейрос. Але шкури мають бути щонайкращі.

Сварка була попереджена, і Велькер, який уже зіщулився, чекаючи удару, трохи посміливішав і знову почав теревенити:

— Ви, Джуліусе, купите все, не тільки те, що вполюю я, а й те, що захочуть продати із своєї здобичі інші. Ви боягузливі, як бразільська пташка гокко, ви марнолюбні і живете тільки із своєї слави найспритнішого на парагвайських берегах мисливця на ягуарів, власника найкращої зграї собак і найбільшого знавця джунглів. Але — між нами — всі ми добре знаємо, що цю славу ви на дев’яносто відсотків здобули, скуповуючи шкури. А купували ви їх за мідний гріш у всяких бідолах, на крові яких добряче заробляли. Ви візьмете все, що ми вам принесемо, і добре заплатите! А якщо нам пощастить уполювати щось особливе, то ви заплатите, скільки ми скажемо, бо тут не тільки ви можете купити мисливську здобич. Це вам не Болівія, де бідний мисливець змушений брати те, що йому дають такі, як ви.