Прокурор. І за цю інформацію ви допомогли тоді Рененкампф утекти?

Бадюк. Я допоміг їй, бо добре ставився до неї.

Рененкампф (репліка з місця). За 20 тисяч марок ти добре поставився до мене.

Бадюк. Не вірте їй! Це неправда.

Головуючий. Чому ми повинні вірити вам, а не їй?

Бадюк. На попередньому слідстві і в судовому засіданні я чистосердечно зізнався у всьому, що зробив.

Головуючий. Ви зізналися тільки в тому, чого вже не можна було заперечувати.

Бадюк. У чому винен, у тому винен. Був агентом абверу, але займався тільки нелегальними валютними операціями. Більш нічого взяти на себе не можу. До вбивства Ганни Щербак і Павла Чухна, а також до смерті Савицького-Бородатого я непричетний. Рішуче відкидаю звинувачення, що виказав керівний склад сосновського підпілля і видав гітлерівцям план спільних дій підпільників і партизанів у грудні 1942 року. Як я міг виказати те, про що сам не знав?

Прокурор. У мене запитання до свідка Нетреби. Свідок Нетреба, ви розповіли суду, що в 1942 році неодноразово бували як зв’язковий партизанів на явочній квартирі по вулиці Московській, двадцять вісім. Ви добре знали господаря цієї квартири?

Нетреба. Я добре знав Ярощука і його дружину, яка померла восени 1942 року.