— Я вам уже писав, що Вебер просив допомогти йому роздобути друкарський шрифт, — сказав Василь. — Мені самому братися за це ризиковано.

— І не треба! Шрифт і фарби незабаром привезе тобі Стамбулов. Шрифти поділи між обома підпільними групами. Ще й ще раз раджу серйозно зацікавитися оберштурмбанфюрером. Попервах не лякай його дорученнями, приглянься, до чого його можна пристосувати. Якщо він у команді по охороні імперської канцелярії, то, видно, людина добре поінформована!..

Прощаючись, «батько» сказав їм, що, можливо, зайде перед від'їздом до них у готель, або подзвонить.

Розлучатися з «батьком» їм, як завжди, було сумно. Він був для них частка вітчизни, живе втілення тієї землі, де вони. народились і виросли…

Синьйор Мачареллі прийшов нарешті до Василя в готель і сказав, що італійська нафтова компанія приймає умови, запропоновані містером Кочеком. Але містер Кочек має заздалегідь оповіщати компанію, коли прибуватимуть танкери з пальним у Гамбург, щоб уникнути зайвих і дорогих простоїв італійських танкерів.

Розпитавшись на прохання Лемке, як можна вкласти у швейцарські банки гроші під девізом, Василь вважав, що всі його справи закінчено, і повернувся з Лізою в Берлін.

У столиці третього рейху за ці дні нічого не змінилося. Як і раніше, під оглушливі звуки духових оркестрів марширували солдати в сталевих касках, у чоботях, підкованих залізом, по ночах відбувалися факельні походи, на майданах мітингували фашистські шибайголови. І, як і досі, всюди лунало: «Хайль, хайль, хайль!..»

В отруєній атмосфері Берліна важко було дихати, особливо після тихої Женеви. Але Василь, зціпивши зуби, вдаючи веселого й безтурботного, з новою енергією взявся до роботи.

Насамперед через О'Кейлі він сповістив Адамса про наслідки своїх переговорів з Мачареллі, порадив не робити ніяких поступок, навпаки, доводив, що доцільно накинути кілька центів на галон бензину, коли вибухне війна. Василь просив також прискорити спорудження бензосховищ у Гамбурзі, бо це значно полегшило б перекачування пального в італійські танкери і створило б враження, що Італії постачає бензин Німеччина.

Через день Василь одержав велику зашифровану телеграму з Америки, в якій Адамс вітав свого уповноваженого з успішним завершенням переговорів, повідомляв, що його частку в прибутках від продажу пального Німеччині та Італії збільшено на одну десяту відсотка і що вжито всіх заходів, щоб закінчити будівництво бензосховищ у листопаді.

О'Кейлі усміхаючись сказав Василеві:

— Якщо поставки пального Німеччині та Італії постійно збільшуватимуться, ви, містере Кочеку, беручи участь у прибутках компанії хоч би на одну десяту відсотка, заробите купу грошей! А якщо врахувати ще прибутки від продажу кави та сигарет, то ви станете мільйонером.