Оун:

Я ніби й задрімав; може, я снив.

Ак:

А від чого ж у тебе сни, коли ти з'їв тільки свою пайку м'яса? Може, ти вбив у лісі оленя і не приніс до Каменя?

Усе плем'я: Ого! Він убив оленя і не приніс до Каменя!

Ак:

Замовкніть, ви! (До Али). Бачиш, як вони затихли… Оуне, ти вбив і приховав для себе?

Оун:

Ні, ти ж знаєш — з мене нікчемний мисливець. Та й нудно мені сидіти цілий день на гілляці над стежкою і тримати каменюку на колінах. Ці слова пробудилися в мені, коли вночі мене пойняв неспокій.

Ак:

А чого тебе вночі пойняв неспокій?

Оун:

Твоя подруга плакала, бо ти би її.

Ак:

Еге, вона голосно лементувала. Отож віднині дріматимеш при вході до печери, і коли прийде тигр Гар, почуєш, як він шастає між валунами, і викрешеш із кременю вогонь, якого він боїться. Гар приходить до печер щоночі.

Хтось із плем'я:

Еге ж, Гар обнюхує жертовний Камінь.

Ак:

Цить! (До Али). Якби він не замовк, Ок та Ан побили б його кийками… Ану, Оуне, прокажи нам ті слова, що народилися в тобі, коли Ала плакала.