Не знаю, що Вам сказати ще — хіба те, що якби Ви були тут, переді мною, я б за півгодини виразніше витлумачив Вам свою думку: Ви дуже щасливі й повинні вдовольнятися тим, що дає Вам світ. Ви не діждетесь від нього належної Вам шани за Вашу книжку про Христа. Я ніколи не читаю журнальних публікацій з продовженнями, але Ваш твір читав і в кожному свіжому номері «Норт-Амерікен ревю» насамперед шукав його продовження. Та ні Ви, пі я — це ще не світ. Світ годує і Вас, і мене, однак він з біса мало знає про нас обох.

З щирою пошаною

Джек Лондон

До Лоена Вейлскова

До Лоена Вейлскова

^{Глен-Елен, Каліфорнія,}

^{16 жовтня 1916 р.}

[…] Яку зі своїх книжок я люблю найдужче — на не запитання важко відповісти. Мені здається, що з усіх своїх книжок найбільше душі я вклав у «На дні прірви». З різних причин мені подобаються ще деякі мої книжки, але жодну з них я не ставлю над усі інші. Дуже люблю «Гру». «Білозуб» мені більше до вподоби, ніж «Поклик предків»; у «Маленькій господині Великого Будинку» й у «Місячній долині» я намагався висловити свою любов до землі. […]

До Джоан Лондон

До Джоан Лондон

^{Глен-Елен, Каліфорнія,}

^{21 листопада 1916 р.}