«У нашій сатрапії чимало писців розвелося… Та найгірше те, що поміж них Маги з’явилися. Їхніми сказаннями забитий увесь простір. Одну Магиню, яка десятками радіопередач неславила колоса, спробувала очолити донька Мардука, але не змогла і Магиню довелося відправити у їхнє потойбіччя. Інший писець своїми римами опорочив шлях до нашого майбуття: «то чиїмись черепами траса вимощена в рай». Цього також довелося відрядити до їхніх прабатьків, а його гніздо зруйнувати. Уже згадуваній доньці Мардука пощастило очолити кубло писців всієї сатрапії, і тепер вона їх по одному винищує. Кого не може, за того береться Свистопляс. Хвала Мардукові, його чин дає нам великі повноваження. Він маєу своїй руці весь апарат платних і не платних вивідників усіх часів, які ще не залишили цей світ. Колись, ще коли стояв колос, нашими був розроблений спосіб, як позбавити людину життя, не вбиваючи її. Цю схему використовують, коли треба знищити когось із публічних особистостей. Свистопляс уже відправив за горизонт одного з найактивніших писців. Насилав на нього двоногих, які переслідували його щомиті. Незабаром писця розбив параліч і він помер від інсульту. Свистоплясів метод — насилати смерть краплинами, методично, щодня — дуже дієвий. Його ж він використав на вченому, також публічному, який казав лихі слова про одного з очільнинів із влади; той учений також уже на тому боці земного життя. З цим же, який тепер перебуває тут, у твоїй сатрапії, важче. Він більше Маг, ніж писець. Часом здається, що він із наших, і що не Свистопляс його, а він Свистопляса переслідує»
«Я закрию йому пельку! Сука! Гандольєро! Козел! Драстуйте. У-у-у!»
Лайка увірвалася, запала пауза. І тут у каюту зайшли Ксилантій з Баксом. Перший був на цілу голову вищий за другого. Зате у Бакса сорочка на грудях мало не рвалася. Водночас його не можна було назвати й культуристом — це був важкоатлет.
Ксилантій окинув поглядом стіл, на якому, крім комп’ютера й мобільного телефону, лежали книжки з історії та чимало списаних аркушів, і на його обличчя набіг вираз нудьги.
— Шеф е, у нас уже все готове, — сказав він.
— З якої нагоди? — поцікавився я.
— Як з якої? — озвався Бакс, — Сьогодні останній вечір, коли ми — в порту. Завтра вже не можна буде.
Я пообіцяв, що прийду через півгодини.
— Нащо тобі аж півгодини? — поцікавився Ксилантій.
— Ну, поголитися ж треба, те, се…
Вони вийшли.
Пауза на диктофоні тривала хвилин п’ять. На нечутній частоті говорив «квартирант» паралізованого. Після чого знову почувся голос Свистопляса. Напевне, то був коментар його — Свистоплясового «квартиранта» на слова Валтасового «квартиранта». Я ж читав той коментар на моніторі; це був другий фрагмент перекладу: