— У нашому домі всі були дуже побожними й про секс узагалі не говорили. Так само, здається, поводились і люди навколо нас. Такої теми не можна було торкатись.

— Але що сильніше — побожність чи статева жага, інше питання. Серед людей поширена думка, що чимало священнослужителів страждають на сексоманію. Бо серед людей, яких затримала поліція з приводу проституції або сексоманії, трапляється багато людей, пов'язаних з релігійними та освітніми організаціями.

— Можливо, але принаймні навколо мене таких зовсім не було. Люди з психічними відхиленнями не траплялися.

— Це чудово, — сказала Аюмі. — Я рада про це чути.

— А у вас було по-іншому?

Завагавшись, Аюмі ледь-ледь знизала плечима. А потім сказала:

— Правду кажучи, до мене кілька разів чіплялися. В дитинстві.

— Наприклад, хто?

— Старший брат і дядько.

Аомаме нахмурилася.

— Брат і родич?

— Так. Тепер обидва вони працюють у поліції. Недавно дядька відзначили як кращого поліцейського. За те, що впродовж тридцяти років зробив великий внесок у безпеку району й оздоровлення суспільного середовища. Газета навіть надрукувала, що він допоміг безголовій сучці з цуценятком, що розгубилася на перехресті.

— І до чого вони вас примушували?

— Пісюна в рот брати.

Обличчя Аомаме ще більше зморщилося.

— Брат і дядько?

— Звичайно, окремо. Я тоді мала десять років, а брат — п'ятнадцять. А дядько разів два чи три, коли у нас зупинявся.

— А про це ви комусь казали?

Аюмі кілька разів хитнула головою.

— Ні, не казала. Вони мене лякали — мовляв, як скажеш, то начувайся. Але й без погрози я знала, що цього не треба робити, бо все одно вилають мене, а не їх. Боялася цього, тому й мовчала.