— Куди! Е, куди! — рявкнув Жора, зрозумівши це й чітко усвідомивши небезпеку для себе. — Стояти! Стій, падло! Начальник, вали його! Гаси!

Замість того Левченко метнувся вбік, імітуючи контратаку. Вгадавши маневр, так само зробив Ігор, тільки сіпнувся в іншу сторону. Чоловіки почали рухатися по колу, миготячи в хижака перед очима й помітно збиваючи з пантелику. Високий вже не міг зосередити вбивчу увагу на комусь одному. Тож роздратовано загарчав, почав крутитися довкола себе, відволікшись від беззбройного бандита.

— Чорт, хто це? — вигукнув Теплий. — Начальник, ти ж знаєш!

— Що знаю?

— Та бачу я! Знаєш, що воно таке!

— Вовк!

— Я тут! — озвався Ігор.

— Не ти! Він — вовк!

— Що ти мелеш! Який, на хрін, вовк!

Левченко не встиг відповісти, навіть якби збирався пояснювати бодай щось тут і зараз. Бо в цей самий час той, кого він назвав вовком, нарешті визначився з об'єктом першої атаки.

Рвучко розвернувся до Теплого. Сильніше зігнув ноги в колінах, готуючись наступної миті відштовхнутися від землі й стрибнути на Жору. У тьмяному місячному сяйві Андрій помітив — хижакові вдається контролювати рухи його та Ігоря, аби в разі чого блискавично діяти на випередження.

Йому вдасться. Левченко не мав жодних сумнівів.

Зовсім недоречно відчув холодний піт на обличчі.

Смикнув лівою рукою, машинально, хотів витерти. Високий тут же рикнув у його бік. А потім знову повернувся до Жори.

— Назад! — заволав Теплий, не дуже зграбно відстрибуючи. — Стояти! Шмаляйте хтось, матір вашу!

Перемістившись по колу так, аби зайти до ворога спереду, Вовк підняв пістолет. Тепер стояв досить близько, промахнутися не міг, хоч не вважав себе вправним стрільцем. Зрозумівши маневр, Левченко зі свого боку теж перемістився, готуючи зброю. Зараз хижак стояв на лінії вогню, між двох стволів, і, здавалося, не було можливості уникнути враження.

Даремно здавалося.

Стрімко крутнувшись, високий боєць знову ніби пірнув під дуло й під кулю — адже Андрій стрельнув, палець тиснув на спуск. Ігор не встиг зрозуміти, що відбувається, як хижак уже летів на нього в стрибку. Сильний удар по правиці завдав гострого болю. Вовкові навіть здалося — щось хруснуло, руку справді мов перебило. Пістолет вилетів, куди впав — Ігор не бачив, бо від наступного удару сам завалився на землю.

Щось немов підштовхнуло вбік.

Він перекотився.