– Сумніваюсь, що вони просто зараз сидять там, скоцюрбившись і чекаючи на нас. Проте треба готуватися до найгіршого. Вествуд підіймає ляду і відступає назад, а ми цілимося просто в отвір. Гаразд?

Вона кивнула. Вествуд також. Ричер зайняв свою позицію, трохи праворуч від центру, тримаючи напоготові свій «H&K». Новий магазин, повний автомат. Ченґ була зараз його дзеркальним відображенням з лівого боку.

Вествуд нагнувся і взявся за ручку. Він відчинив дверцята й відскочив убік. Ніякого отвору там не було.

57

57

Механізм аварійного люка придбали в магазині, принесли додому та зацементували в пласку бетонну підлогу. Ніякого отвору, ніякої верхньої площадки драбини. Жодного способу проникнути кудись. Лише нескінченна та незламна плита. Однакова нерівна поверхня і з лівого боку люка, і з правого його боку, і навіть під ним. Наче очі в невидющого. Фальшивка. Приманка. Ричер сказав:

– Це моя вина, я про це не подумав.

Вествуд відповів:

– Пізно жалкувати за розлитим молоком. Але нам потрібно дізнатись, де ж воно тоді насправді.

На це його питання відповідь пролунала одразу, у вигляді ультразвукового тріскоту в повітрі, за яким настало шипіння та свистіння рушниці й уривчастий дріб стандартних патронів НАТО, які проходили крізь дерев’яну стіну, за ярд від їхніх голів. Слідом за цими звуками одразу почувся і голосний удар самої рушниці. Звукові хвилі рухались повільніше за патрони. Але в цьому випадку різниця була незначною. Це означало, що рушниця вже десь близько. Десь за сотню футів, подумалось Ричерові. А це було ближче, ніж просто близько. Вони наближалися до вистрілу впритул, що навіть для цих хлопців було зле.

Вони поспішили усередину, і саме тоді ще один патрон проник крізь деревину, залишаючи там яскравий промінь світла. А потім ще один, усього за вісім футів від них. Противники притримувались тактики стрілянини крізь стіну. Огляду в них не було ніякого, тож стріляли вони абсолютно навмання. Ця група була кращою, подумалось Ричерові. Ці хлопці принаймні могли влучити в бік сараю. Він пройшов повз купи металу до дальнього заднього кута. Знадвору він тут залишався невидимим, а тому практично невразливим. У нього не було жодного фізичного захисту, проте він був захищений їхньою лотереєю в стрілянину навмання. Стіни не були варті й ламаного шеляга, проте цифри ніколи не брехали. Він вибив обшивку задньої стіни на невеликій висоті від підлоги й утворив простір у два фути заввишки і спочатку в чотири фути завширшки. Коли Ричер вибив іще дві дошки, то діра стала вже п’ять футів завширшки. Достатньо великий проміжок для того, щоб вилізти назовні. Спочатку Вествуд, а тоді Ченґ. Ще один патрон залетів усередину. А після них уже пішов і сам Ричер. Вони відступали, тримаючи будинок у полі зору. Позаду них не було нічого, крім пшеничного поля. Праворуч, позаду за ними, була будівля біля розбитої огорожі. З мертвими типами. Канавокопач був припаркований просто праворуч від них. На відстані близько двадцяти ярдів. Прямо з правого боку була їхня студія для зйомок фільмів та будинок. Просто з лівого боку був сарай із генератором. Багато місць.