Р. Частій Степан Бандера

Р. Частій

Степан Бандера

Навколо імені лідера Організації українських націоналістів (ОУН) Степана Бандери запеклі суперечки не стихають і досі: одні вважають його поплічником гітлерівців і співучасником нацистських  злочинів,  інші — патріотом  і борцем за незалежність України. Уже майже два десятки років від проголошення незалежності  України продовжують  називати жителів західної її частини «бандерівцями», вкладаючи в це поняття виразно негативний смисл. У декого пошана до цієї людини сягає того, що вони називають Бандеру «героєм ХХ століття» і найвидатнішою особистістю у всій історії України. «Адепти» Бандери готові навіть канонізувати його, оголошуючи вже тепер зарахованим до сонму святих Української греко-католицької церкви.

Слово «бандера» в перекладі з іспанської мови означає «прапор», «стяг». І так сталося,  що до людини  з таким прізвищем потягнулися сотні тисяч людей. Було щось привабливе для них у цьому «прапорі». У пантеоні національних героїв сучасної України Степан Бандера посідає почесне місце «найбільшого» борця проти радянської влади. Його ім’ям називають вулиці, про нього пишуть у шкільних підручниках.  Останнім часом навіть стало модно зображати його як антифашиста. Але чи не прийшла пора поглянути на цю людину неупереджено і чесно? Чи не настав час розвінчати створені міфи?

В атмосфері українського патріотизму

В атмосфері українського патріотизму

Степан бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів Калуського повіту Галичини (нині — Івано-Франківська область), яка разом з іншими західноукраїнськими землями — Буковиною й Закарпаттям — до кінця 1918 року входила до складу Австро-Угорської імперії.

Його батько, Андрій Михайлович  Бандера, 1882 року народження, був греко-католицьким священиком. Він походив із сім’ї міщан міста Стрия Михайла й Розалії (дівоче прізвище — Білецька) Бандер. Степанова мати, Мирослава Глодзинська, 1890 року народження, була дочкою священика зі Старого Угринова Володимира і Катерини (до заміжжя — Кушлик) Глодзинських. Згодом на місці тестя продовжував свою церковну діяльність батько майбутнього  лідера ОУН. Степан був другою дитиною в сім’ї після старшої  сестри Марти-Марії  (1907 р. нар.). Потім у них з’явилися брати Олександр (1911), Василь (1915) і Богдан (1921) та сестри Володимира (1913), Оксана (1917) і Мирослава (померла в 1922 році немовлям).

Перші роки свого життя Степан провів у великій і дружній сім’ї і, як він сам писав, «в атмосфері українського патріотизму і живих національно-культурних, політичних і суспільних інтересів», адже його батько був патріотично настроєним українцем і дітей своїх виховував у цьому ж дусі. Удома в Бандер була велика бібліотека, і до отця Андрія часто приїжджали активні учасники українського національного життя Галичини, родичі та їхні знайомі. Великий вплив на маленького Степана зробили його дядьки Павло Глодзинський — один із засновників українських економічних об’єднань «Маслоспілка» і «Сільський господар», Ярослав Веселовський — депутат у Віденському парламенті, відомий у той час скульптор Н. Гаврилко та інші.