Усікава не міг нічого сказати. Не мав голосу.

— Усікава-сан, я вже не раз вам повторював, що мені потрібна правильна відповідь. А тому останній раз запитую: це секта вам наказала стежити за поведінкою Тенґо Кавани й встановити зв'язок між ним та Аомаме? Це дуже важлива річ. Від неї залежить людське життя. Добре подумайте й дайте мені правильну відповідь. Мене брехнею не проведете!

— Секта цього не знає, — нарешті сказав Усікава.

— Оце правильна відповідь. Секта ще не дізналася, що між Аомаме й Тенґо Каваною є зв'язок. Ви ще не передали їм цієї інформації, чи не так?

Усікава кивнув.

— Зрозуміло. І я раніше потрапляв у таку халепу, — ніби ведучи пустопорожню світську балачку, сказав чоловік. — Людина без життєвого досвіду не зрозуміла б, як мені було тяжко. Страждання не піддається узагальненню. Кожне має свої особливості. Якщо трохи змінити знаменитий вираз Толстого, то можна сказати, що насолоди схожі одна на одну, а от кожне страждання чимось трохи відрізняється від іншого. Та назвати їх приємними не можна. Вам так не здається?

Усікава кивнув. Він усе ще задихався.

А чоловік провадив далі:

— То, може, поговоримо чесно й щиро, нічого не приховуючи? Згодні?

Усікава кивнув.

— Якщо повториться неправильна відповідь, то знову я спускатиму вас на морське дно. Цього разу трохи довше й повільніше. До крайньої межі. Ненароком може так статися, що вже не повернетеся назад. Такої неприємності вам, мабуть, не хочеться. Правда, Усікава-сан?

Той хитнув головою.

— Схоже, що в нас є щось спільне, — сказав чоловік. — Як видно, ми — самотні вовки. Або бездомні собаки. Відверто кажучи, покидьки суспільства, що від народження не звикли до організації. Тобто від самого початку не можемо її сприйняти. Все робимо самі. Самі вирішуємо, самі діємо й самі беремо на себе відповідальність. Накази зверху отримуємо, але колег і підлеглих не маємо. Покладаємося тільки на свою голову й руки. Правда?

Усікава кивнув.

— Це — наша сильна й водночас слаба сторона. Наприклад, цього разу ви трохи перестаралися. Не доповіли секті про перебіг подій, а збиралися самі залагодити справу. Хотіли домогтися особистих заслуг якомога привабливішим способом. І втратили пильність, чи не так? — сказав чоловік.

Усікава знову кивнув.

— Була якась причина, щоб так діяти?

— Своїм промахом я причетний до смерті лідера.

— Яким чином?

— Я розслідував біографію Аомаме. Ретельно перевірив її перед тим, як вона зустрілася з лідером. І нічого підозрілого не помітив.