Незважаючи на перший успіх, сили були надто нерівні: богунці мали застарілу учбову стрілецьку зброю часів українсько-румунської війни і обмаль боєприпасів; у шістнадцятилітніх дітей не було бойового досвіду, але вони, зупинивши броньовану колону, не відступили, а по-хлоп'ячому азартно втяглися в затяжний бій. Оговтавшись, муравйовці викликали допомогу — штурмові гелікоптери «Казань-57», які скинули контейнери з напалмом і алюмінієвою пудрою і спалили юних захисників Києва.
У тому бою загинув коханий Олі Гудими, командир сотні УРА Максим Боровик.
Гайдук набагато пізніше дізнався про цей нерівний бій. Ворога не вдалося зупинити біля стін Києва.
Поки Гайдук, Палій, Невінчаний організовували зачистку території аеропорту від бойовиків, виведення з ладу навігаційної апаратури та допомагали Фатхуліну і його людям, диспетчерам та іншим добровільним помічникам втекти, користуючись безладом, атакуюча група з дев'яти бойових «черепах» Орди здійснила посадку в Києві: дві «черепахи» — на Батиєвій горі, дві — в Печерській Лаврі, три — на футбольному полі стадіону «Динамо», в результаті чого були блискавично захоплені урядові будинки. Одна «черепаха» сіла на Михайлівській площі, біля «чорного дирижабля» ГЕПРУ, і одна — на площі Перемоги, щоб перекрити рух на захід і підготуватися до атаки на комплекс будинків посольства Конфедерації.
Коли о п'ятий годині ранку першого серпня Гайдук і його бійці ледве пробилися з лівого берега через Південний триярусний міст і виїхали на набережну Дніпра, над якою тихо сходило сумне сонце ранньої осені, над головними будинками міста вже були вивішені білі з чорними зірками прапори Чорної Орди і червоні з чорним півмісяцем і чорними зірками прапори визвольних військ євразійського Степу...
Синій електромобіль Гайдука і Невінчаного, проїхавши через Поділ, стрімко помчав порожніми вулицями у бік Куренівки.
90.