Підніміться над історією, над сьогоденням. Я чув, з'явився такий рух — «Я останній українець». Це поразка. Ви уявіть, що ви — Перший українець у світі, що у вас все попереду. Почніть писати історію України з чистого аркуша. Чого вам не вистачає? У вас є чесне ім'я, бездоганна біографія. Вам довіряють люди. Вас знають на Заході. У вас і у вашого народу є не тільки майбутнє, але і блискуче минуле: Київська Русь. Велика держава, яка існувала тисячу років тому. Є християнство. Степ прийшов ненадовго. Тільки скінчаться трави і почнеться зима (Вебер подивився на вікно, за яким падав сніг упереміж зі струменями дощу) — степові коні залишаться без сіна...

«Старий переплутав століття, — вирішив Гайдук. — Вік бере своє. Тут не коні Батия, а «черепахи» і танки Нижньо-Тагільського заводу».

— І, вибачте, Ігоре: якого біса ви сидите тут у Києві, граєте в конспірацію і створюєте партизанський рух Ковпака — Бандери — Че Гевари? Це неефективно. Не цим вам треба займатися, а рятувати Україну. Ви повинні негайно виїхати за межі окупаційної зони і оголосити на весь світ, що ви створюєте і очолюєте уряд відродження України. Треба негайно провести з'їзд усіх опозиційних сил з ліво- і правобережної України. Краще за все — у Вінниці, столиці Поділля. Тільки благаю вас, — Вебер вийшов з-за столу і нахилився над Гайдуком, — не впадайте в дитячу хворобу так званої демократії. Я маю на увазі охлократію. Владу духовних плебеїв — бідних чи багатих, все одно. Владу чверть- і напівінтелігентів. Владу натовпу. Ця стадія розвитку людства — позаду.

Альфред Ісаакович почав кружляти по кімнаті так, наче читав лекцію студентам Гарвардського університету, які прозвали його «марафонцем», бо упродовж лекції він, здавалось, пробігав довгу дистанцію.

— Відкрию вам ще одну таємницю. Ніякої демократії бути не може, бо люди — не рівні. Ні в чому не рівні. Це довела генетика.

— А як же французька революція? Рівність, братерство, свобода?

— Рівність жертв і катів? Братерство жебрака і мільйонера? Свобода вбивати ворогів народу? — зупинився на хвилину Вебер, вражено дивлячись на Гайдука, наче той — студент-двійочник, який не знає основ психології історії. — Люди — не рівні. Вісімдесят процентів — середняки-сіряки. Заражені вірусом TDV. Отже, виборна демократія — це демократія сірого плебсу. Звичайно, як люди, як Божі створіння, вони мають право на забезпечене життя. На добре врядування держави. На соціальну справедливість і освіту дітей. Але влада має належати професіоналам. Тому — ніяких партій, ніяких виборів, ніякої влади більшості. Вибори тільки на кореневому нижньому муніципальному рівні. Країною повинні управляти не бюрократи, а наймані менеджери.