Бандеровцы неумело строились у грязной стены.

– Сьогодні ми втратили Хому і Татарина, – сказал Дiд, – а завтра можемо втратити будь-якого з вас. Хтось із вас сумнівається, що це потрібно?

…

– У дві тисячі першому році – американці увійшли в Афганістан, щоб вчити афганців як їх жити. А до цього – їх вчив жити Радянський союз. І що? Де тепер Радянський союз? І що тепер зі Сполученими штатами Америки?

…

– У війні з Радянським союзом афганський народ втратив загиблим кожного п’ятнадцятого. В Іраку свободу вдалося відстояти ціною кожного тридцятого. Може бути, хтось скаже, що ці втрати були марними?

…

– Росія – наш ворог, як для афганців та іракців ворог – США. Ми не зможемо бути самі собою, поки Росія існує. Проти нас – бореться країна, яка сильніше нас в кілька десятків разів. Росіяни – знищили імперії Наполеона і Гітлера і поневолили багато народів.

…

– Все це тому що вони ніколи не рахувалися з життями, ні своїми ні чужими. Є тільки один спосіб перемогти такого ворога, і його нам показали афганці. Потрібно дати їм знати, що ми готові померти всі до єдиного, до останньої людини – але так як вони хочуть – не буде. Не буде! І тільки тоді – вони будуть переможені.

…

– Вийдіть вперед ті, хто не готовий померти. Хто не готовий померти прямо завтра, прямо сьогодні – і тільки в надії на те, що його смерть – ляже ще однієї порошиною на ваги історії і рано чи пізно – ваги перекинуться і неможливе – зробиться.

Его люди стояли, не шелохнувшись.

– Слава Украине!

– Героям слава! – грянул строй.

– Слава нации!

– Смерть ворогам!

– Украина!

– Понад усе!

– Москалей!