Міжпланетний корабель зменшував швидкість. Його еліпси скорочувалися. І настав день, коли радіо сповістило:

— «Венера-1», керована академіком Риндіним, погасила швидкість до потрібних норм. Остаточно вирішено, що астроплан знизиться на Азовському морі. Урочиста зустріч експедиції академіка Риндіна відбудеться в Ахтарському лимані, трохи вище сорок шостої паралелі, вздовж якої буде знижуватися корабель, у середу, об одинадцятій годині ранку!

Ані поїзди, ані гігантські експресні ракетоплани не в змозі були вмістити тисячі й тисячі захоплених людей, які поспішали до середи опинитися якщо не в самому містечку Приморсько-Ахтарському, куди мусив підійти астроплан, то бодай в районі Ахтарського лиману, звідки можна було спостерігати наближення астроплана. Шляхи були вкриті безперервними потоками автомобілів. Здавалося, вся радянська країна прийшла в рух і прямувала до тихих берегів лиману. Люди мчали сюди з усіх кінців.

Своїх представників надсилали Сибір, Середня Азія, Хабаровськ і Камчатка. Стратосферні ракетоплани привозили гостей з Китаю, Кореї, Індії, Югославії, Польщі, Чехословаччини, Німеччини, Угорщини. їхали вчені й журналісти з країн Європи, Азії, Америки, Африки і Австралії, які поспішали, щоб бути присутніми під час події, яка хвилювала весь світ.

Ранкове сонце, визирнувши з-за моря, здивувалося: ніколи ще не доводилося йому бачити на спокійних і тихих берегах Ахтарського лиману такого пожвавлення! Береги змінили свій звичайний вигляд. Не було видно ані золотавого піску, ані зеленої трави, — безкраї натовпи людей закрили все.

У чистому синьому небі не залишилося жодної хмаринки, — свіжий вітер відігнав їх вночі на південь. Сяюче радісне сонце неквапливо підіймалося вище й вище над сріблястою поверхнею моря. Заспокоївся і вітер; хвилі з легким шумом косою чередою набігали на берег і залишали на піску вологі широкі сліди.

Усі знали, що астроплан уже розпочав зниження. Але де ж він? «Венера-1» мала показатися із західної сторони небозводу, з боку далекого, схованого за обрієм Сиваша. Десятки тисяч біноклів жадібно вдивлялися в голубий небосхил.

Втім, у прозорому небі не було видно нічого.

— Де ж астроплан?..

Крізь гул багатотисячного натовпу долинув звук сирени, встановленої на вишці в Приморсько-Ахтарському. Цей довгожданий сигнал був зрозумілий всім: міжпланетний корабель помічений в небі!

— Де ж він? Де?

Минуло лише кілька секунд — і біля самого обрію, далеко-далеко в небі з’явилася ледве помітна темна рисочка. Вона наче повисла в прозорій синяві на якусь мить — і враз почала підійматися. Вище й вище, ніби сковзалася по прозорій перекинутій чаші неба. Здавалося, що ця малесенька рисочка ось-ось зникне, розчиниться в сяючій синяві. Проте ні, вона помітно збільшувалася, вона наближалася!