Тіло Артура Дента крутилося.

Навколо нього кружляли мільйони блискучих уламків розтрощеного Всесвіту, і кожна окрема скалка тихо летіла, кружляючи в порожнечі, віддзеркалюючи на своїй сріблистій поверхні загладу вогню та розрухи.

А потім темінь, що таїлася за Всесвітом, вибухнула, і кожен її окремий клаптик перетворився на кошлатий завій пекельного диму.

А потім і ніщо, яке причаїлося позаду теміні, десь там поза Всесвітом, розірвалося на друзки, а от за тим ніщо позаду теміні, десь там поза розколошмаченим Всесвітом, нарешті замаячила темна постать велетня, який промовляв велетенські слова.

— Отож-то були, — говорила постать, умостившися у велетенському зручному фотелі, — Кріккітські війни, найбільша катастрофа в історії нашої Галактики. Те, що ви переживали…

Помахуючи рукою, мимо пролетів Слартібартфаст.

— Це просто документальний фільм, — вигукував він, — це не найкраща його частина. Даруйте, ради бога, ніяк не намацаю клавішу перемотки…

— … що випало на долю мільярдам мільярдів невинних…

— Ні в якому разі, — гукнув Слартібартфаст, знову пропливаючи мимо і розлючено вертячи в руках ту штуковину, яку він застромив у стіну Зали інформаційних ілюзій і яка фактично стирчала там і дотепер, — у часі перегляду не згоджуйтесь нічого купувати.

— … людей, створінь, ваших побратимів по розуму…

Зазвучала музика — і знову ж то була велетенська музика, велетенські акорди. А за тим чоловіком із колосальних завіїв імли стали поступово вимальовуватися три високі стовпи.

— … Які перестраждали, пережили, а більшості пережити не вдалося. Замисліться над цим, друзі мої. І нумо не забувати — за хвилю я підкажу вам, в який спосіб назавжди зберегти пам’ять, — що до Кріккітських воєн Галактика була мов ясочка, Галактика купалася в щасті!

У цьому місці музика стала божеволіти від своєї колосальності.

— Щаслива Галактика, друзі мої, а символом її є Троїста Хвіртка!

Тепер три стовпи виступили у всій своїй красі. Ті три стовпи вінчали дві поперечки. Для вивихнутого мозку Артура та композиція виглядала до опупіння знайомою.

— Три стовпи, — гримів той чоловік. — Крицевий стовп репрезентує Силу та Могутність Галактики!

Снопи світла шалено затанцювали по всій довжині лівого стовпа, справді зробленого з криці чи з чогось дуже подібного. Музика слалася низами й злітала у височінь верхами.

— Плексигласовий стовп, — оголошував чоловік, — репрезентує могутність Науки та Розуму Галактики!

З правого боку інші снопи ліхтарів пускали вгору та вниз по колоні дивовижних зайчиків, які всередині прозорого стовпа створювали хитромудре світлове мереживо, а в шлунку Артура Дента — раптове непереборне бажання з’їсти морозива.