Інші доволі цікаві гіпотези про місцезнаходженння цих втрачених скарбів будуть викладені трохи нижче.

Та майже у всіх переказах, які дійшли до нас, згадується про редактора-засновника Жбурляйла Хруммкала.

Жбурляйло Хруммкало, якщо вірити тим байкам, заснував «Путівник», заклав його фундаментальні засади чесності та ідеалізму і вилетів у трубу.

По тому минули довгі роки злидарства та пошуків свого «Я», коли він кидався за порадою до своїх приятелів, відсиджувався в затемнених чорними завісами кімнатах у протизаконному психічному стані, кидався думкою з одного кутка в інший, вправтеся з гирями і штангами, аж поки випадком здибався з ченцями шаманського Ордену Святого Обіду, які проголошували, що оскільки обід є серединою денного життя чоловіка, то день життя чоловіка може слугувати символом його духовного життя. Виходячи з вищесказаного, обід має: а) розглядатися як центр духовного життя чоловіка і б) споживатися в найрозвеселіших та найкращих ресторанах.

Натхнений цією зустріччю, він перезаснував свій «Путівник», перезаклав його фундаментальні засади чесності та ідеалізму, тут же вказав, куди їх треба заткнути, і, таким чином, привів «Путівник» до його першого комерційного успіху.

Також він почав розробляти і впроваджувати концепцію тієї самої загальноредакційної перерви, якій пізніше судилося зіграти ключову роль в історії «Путівника», бо таким чином основна маса нагальної роботи виконувалася руками будь-якого перехожого, який у післяобідню годину випадково зазирне до порожнього кабінету і знайде до чого прикласти руку.