— Як ти змогла вивести новий вид за два тижні? Як таке можливо?
— Годі триндіти, — відтяла вона. — На, подерж!
І вона тицьнула мені одного з женців. Я взяв його за панцир, тримаючи на витягнутих руках. Подалі від крихітної батарейки в моєму тілі. Членистоноге відразу розчепірило свої серпи, але вирватися не намагалося. Невже все ж таки відчуває?
— Дивіться уважно, — сказала Ірма.
Вона взяла свого женця двома руками, і той теж захвилювався, розкривши серпи. Аж тут Ірма різко перевернула його догори ногами. І відразу — так само різко — повернула в попереднє положення. І знову — перевернула вниз головою.
— Раз Міссісіпі, два Міссісіпі, три Міссісіпі! — відрахувала Ірма й знову перевернула його в нормальне положення.
Членистоноге залишалося абсолютно нерухливим. Лапи воно підгорнуло під черевце, як дохлий тарган.
— Що з ним? — запитав Алекс.
— Кататонічний ступор. Побічна функція нервової системи. Давай другого.
Кинувши свого женця на сніг, Ірма проробила те ж саме з моїм.
— І… наскільки цей стан стабільний? — запитав я.
— Десь упродовж години ними можна хоч у футбол грати.
— Розкажи мені, у футбол… — недовірливо буркнув я й відразу поплатився. Ірма без попередження кинула мені женця просто в лице, останньої миті вигукнувши: «Лови!».
Я автоматично спіймав і вже майже відчув, як він устромляє в мене свої серпи, але жнець і далі був нерухомий. Зараз членистоноге й справді нагадувало довгастий м’яч для гри в американський футбол.
— Ого… — тихо сказав я, підкинувши його кілька разів на руці. — Алексе!
Здоровань став хитати головою й відступати від мене. Здається, він навіть встиг сказати «І не думай», але я вже жбурнув йому женця. Алекс спіймав його незграбним рухом дівчинки-підлітка, якій уперше в житті дали пас.
— Якого хріна! Чорт! Матриці твоїй ковіньку! Я ледь не всрався! — усе це він видав, уже тримаючи женця в руках. — Ви обоє кука на муню… Куди його?
І Алекс безпомічно простягнув членистоноге Ірмі.
— Викинь, — байдуже сказав вона. — Там іще є.
І, помітивши розгубленість на Алексовому обличчі, розсміялася.