Владислав Русанов Окаянный груз

Владислав Русанов

Окаянный груз

Автор выражает благодарность жене Инне и дочери Анастасии за помощь и поддержку

Коли опустилися руки,

Коли потемніло в очах.

Не знаєш ти як далі бути,

На що сподіватись хоча б.

Не можеш, не віриш, не знаєш,

Не маєш куди утекти.

І кажуть чудес не буває,

Та мусиш для себе знайти!

Допоки сонце сяє,

Поки вода тече,

Надія є!

Лиха біда минає,

Просто повір у це,

Надія є!