ВІЧНИЙ РУХ Фантастичні повісті та оповідання
ВІЧНИЙ РУХ
©
Леонід Сапожников ПОМИЛКА ПРОФЕСОРА КУВИРКОТА
ПОМИЛКА ПРОФЕСОРА КУВИРКОТА
Браун підвівся з-за пульта керування і підійшов до вікна. Звідси відкривався чудовий краєвид — такий не часто побачиш у великому сучасному місті. Від самого стадіону до майдану Добрих фей не дерева росли серед будинків, а, здавалося, будинки серед дерев…
— Якщо молодий науковець починає в службовий час милуватися природою, — в’їдливо зауважив професор, — це перша ознака того, що йому слід одружитися.
Браун почервонів і швидко повернувся до машини.
— Ні, серйозно, Браун, — не вгавав Кувиркот, — як ви ставитеся до цього, га?
— Я ще не думав про це. Адже ви самі казали на лекціях, що вчений, який хоче щось зробити для науки, мусить відмовитися від особистого життя. Пам’ятаєте, ви наводили як приклад сера Ісаака Ньютона і себе?
— Не будьте догматиком, Браун. Те, що п’ять років тому здавалося непохитним, сьогодні летить шкереберть. Не знаю, як сер Ісаак Ньютон, але я за сьогоднішнього стану науки і техніки охоче одружився б. Правда, тепер за мене піде хіба що піраміда Хеопса…
— Пробачте, професоре, але хіба наука і техніка мають відношення…