— Узагалі-то не може, — зазначив Лео. — Але Пайпер гадає, що до появи плюшевого біса доклався Ваят.

— Можна подумати, що ти гадаєш інакше! — кинула Пайпер. Кивнувши на чашку в руках Лео, вона додала: — Візьмімо доказ А — невиливайку Ваята. На ній намальовано цуценя, що майже один в один схоже на те страховисько, яке я щойно знищила. Доказом В є надприродні здібності Ваята, у яких ми вже мали змогу переконатися раніше.

— А доказом С є ота посудина? — спитала Пейдж, стурбовано вказавши на розбиту вазу.

— Ні, просто їй не поталанило, — відповіла Пайпер. — Вона опинилася в хибному місці у хибний час і стала, так би мовити, жертвою нашого стилю життя.

— Що ж, така вже в нас професія, — сказала Пейдж. — При здійсненні доброї магії завжди щось ламається, розбивається чи псується. Згадайте лише, які грубі гроші мені доводиться платити за хімчистку!

— Але все одно наш будинок, хоч яким гарнесеньким він не був, поволі приходить у занепад, — зазначила Фібі.

Їхній будинок вікторіанської епохи, споруджений у типовому для Сан-Франциско стилі, уже кілька поколінь належав родині Холівелл. Пайпер та Фібі в’їхали сюди, коли померла їхня мати, а Пейдж приєдналася до них невдовзі після того, як сестри довідалися про її існування.

Фібі пригладила рукою своє коротке темне волосся.

— Я хочу сказати, що коли нас припиняють діставати біси, то їм на зміну приходить несправний водогін чи каналізація.

Пейдж зиркнула на Фібі скоса, але цей швидкий погляд не проминув повз уваги Пайпер, і значуще прокашлялася.

— Що таке? — підозріло спитала Пайпер, уважно придивляючись до сестер. — Що означає це багатозначне покашлювання? — Вона звела брови. — Ви маєте мені щось сказати?

— Що ж, — зітхнула Фібі й знервовано завовтузилася на стільці. — Не хочеться бути сповісником поганих новин, але… але знову зникла гаряча вода.

— Що?! — голос Пайпер зірвався на пронизливий вереск. Відкрутивши кран над кухонною раковиною, вона підставила руку під потік води, і на якусь мить зосереджено завмерла.

— І дійсно — вода вельми холодна. — Пайпер закрутила кран і витерла руку об рушник для посуду. — Просто фантастика! Як на зло, я вирішила спочатку нагодувати Ваята, а вже потім — помитися під душем.

— Отже, ти попала — які ми, — сказала Пейдж, — бо ми теж не встигли сходити в душ.

— Прекрасно! Виходить, усі ми будемо смердючками. Ну то й до біса. Навіть коли б я встигла помитися, то мені все одно довелося б це робити знову, бо оте бісове цуценя було таке слиняве! — вигукнула Пайпер. — Старий водогін, розтріскана штукатурка, біси, що лізуть із усіх шпарин… — Вона задумливо знизала плечима. — Може, у договір із власником будинку нам треба додати пункт «боротьба з нечистою силою»?