– Я вистежив цього перевертня. Я впіймав його.

Бретан смикнувся. Челл, що тримав однією рукою собаку, намотавши на важку долоню її ланцюг, поклав на плече Бретана вільну руку.

– Мені це байдуже, – втрутився у розмову брейт, що сидів на підлозі. Не рухаючись, він продовжував дивитись на Гвен. - Мене цікавить ця повія.

Решта дивилася на нього в незручному мовчанні.

— Її не можна отримати, Міріку, — відповів Лорімаар Благодійний Брейт.

– Вона належить айронджейдам.

Губи чоловіка смикнулися, розтягнувшись у страшному скелі. Спотворене люттю обличчя перетворилося на звірячу морду. Але гримаса швидко розгладила. Його обличчя знову стало спокійним, він взяв себе до рук.

- Я вб'ю цю жінку, - сказав він. – Тераан був моїм тейном. Вона зробила його примарою, що блукає безлюдною планетою.

– Вона? - здивовано вигукнув Лорімаар. - Це правда?

- Я бачив, - відповів брейт, що сидів на підлозі, якого назвали Міріком.