Чи не знаєте ви часом Олени Тимчучки? Га? Та от, тієї баби, що завше швендяє по місту з мотузками та шмаття збирає… Еге, еге, беззуба така, горбата, її ще дражнять «козлячкою». Та то ж мати Петруся! Як не вірите, що муровий насилає хворобу на людей, то спитайте її. Вона все чисто розкаже, як то було. Вона мені оповідала. От і кажіть після того, що людей не хапає!.. Боже борони! Та хай тому на язиці семеро болячок сяде, хто се говорить! Присяйбі!

Людмила Старицька-Черняхівська

Людмила Старицька-Черняхівська

Народилася 29 серпня 1868 р. у Києві в родині Михайла Старицького. Брала участь у літературному гуртку «Плеяда» (1888–1893). Автор поезій, оповідань, літературно-драматичних творів, театрознавчих і літературознавчих статей, спогадів. 1917 р. була обрана до Центральної Ради, а з 1919 р. – заступник голови Національної ради українських жінок у Кам’янці-Подільському.

1929 р. її арештували у зв’язку з процесом СВУ, перебувала на засланні. 1939 р. повернулася до Києва.

20 липня 1941 р. енкаведисти влаштували обшук на квартирі, де мешкала письменниця з сестрою Оксаною. У звинуваченні писалося: «В настоящее время Старицкая-Черняховская германофильски настроена, ждет прихода немцев в Киев. Вместе со своей сестрой Стешенко Оксаной намечают план своей деятельности в так называемом «Украинском правительстве», которое, по их мнению, создаст Гитлер в Киеве. Согласно этого плана они возьмут на себя руководство культурным фронтом на Украине, все остальное должно быть сосредоточено в руках немцев».