Евдокия Гуменная – Хрещатий яр
Ціла генерація українців пережила свою трагедію, опинившись між двома тоталітарними режимами: сталінізмом та фашизмом. Цю тему Докія Гуменна відобразила в романі «Хрещатий Яр» — детальному описі окупації Києва нацистами в 1941—1943 роках. Твір можна вважати художньо-документальним, адже на тлі мистецького відтворення подій ми неодноразово стикаємося з епізодами та ситуаціями, які мають таке оригінальне забарвлення, що можливе лише завдяки особистому сприйняттю тих реалій. (Неважко помітити, що центральна персонажка Мар'яна Вересоч є втіленням самої авторки, яка залишилася в окупованому Києві і вела свій щоденник.) Саме ці деталі, особливо без ідеологічного прикриття, характерного для багатьох радянських творів на схожі теми, надають роману особливої унікальності. Проте, художність все ж переважає. І не лише в кількісному, а й у концептуальному аспекті. На фоні хаотичного побуту окупаційного Києва перед читачем поступово вимальовуються три групи персонажів: ті, хто лишається вірним радянській владі і відступає разом з нею, або ж залишається в підпіллі; ті, хто з нетерпінням чекає на повернення «культурної Європи» і старих добрих дореволюційних часів; і, нарешті, група національно свідомих українців, які сподівалися в цій смертельній боротьбі двох систем знайти можливість для відновлення державності свого народу. Кожну з груп представляють кілька характерних персонажів, але в центрі роману — остання група, яка також не є однорідною у виборі шляхів до, здавалося б, спільної мети. Тут варто відзначити реалістичну безкомпромісність Д. Гуменної. Письменниця не вдавалася до романтизації ситуації. Події постають (звісно, через конкретних персонажів) у всій своїй драматичності: німецьке командування не менш за більшовиків боялося українського національного відродження, а серед самих українців — «радянських» і тих, хто повернувся з еміграції — за двадцять років існування в різних системах виникло чимало непорозумінь, усунення яких історія не передбачала. Роман «Хрещатий Яр» багато чого відкриває читачеві, який у повоєнний час розмірковував над причинами ще однієї поразки у справі домагань української державності.
