Переписка завязалась.

Следующее письмо опять было разукрашено цветочками и птичками.

Уважаемый товарищу Зощенко.

Как бы Вы знали как мы зрадили коли получили од Вас писмо. Ми із Нинкою спивали вдвох з радості как усе одно соловейкі у гаю. И я знала ото Вы з нас нинасмиетеся и окажете униманя по мере сил своих. И как мы рады то мы і сказать ни можем. Типер якбы нам мати Вашу карточку то мыб сидели сшвали и дожидали коли мы зустршемся із Вами. Мы пидем зниматця на карточку і Вам одправим карточку.

Товарищ Зощенко a чі Вы знакомые из Чехавым. Вин теж книжки пишить. Я узяла читати соби чехава так и его написано смишно и интересна. А у вас нам ще білше подобаетця. Я читала у Чехова про сапожника як вин продав душу чорту[114] так и я подумала што краще прожить вильно и дыхати як тоби схочется и любити як тоби схочется. Яе наикраще у жизни слобода товарищу Зощенко. Или тилки жалько робитця коли што я родилася у простому семействе и через це уся моя жисть нещасная. А як би я була людиною не простою я бы ни так жила на цим свите. Товарищу Зощенко пришлите меш книжку з Вашими расказами и Отоб там було писано про таких людей як мы з Нинкою. А я радилася коло Киеву у сели Гнидын. А у Киеви дуже гарно приезжайте побачите. Пришлите мени писмецо на Нинкин адрест бо у мени хозяйка уредна хто зна яка і листи розкриваеть.

А типер до свиданя товарищу Зощенко и батаю Вам усего кращого.

Катря.

Писмо з Киева.

Драстуйте Михайло Михайлович.

Я іздила до дому и тілько учора пріихала знаішла вашого писма. Воно дуже долго лежало пока я була у дома. Ми були такіі радиі што ей нам написали шо и гулят не піишли а все сиділи і про вас розговарювали. Як шо пришлете книжку будемо дужі вдячні. Ми силно любимо читати усякі книжки, я отчитала книжку як кохалиса красноармеец із туркенею, дуже інтересно — така вже наша доля, женоча. Ото коли почетаеш трохи то единственне вдовольствие у нашей жисті ще любимо ми ходити у кіно дуже це ентиресно показуеця у кіні у тіятері теж були дуже воно там дилікатно усе всі у якіхтос вбранях чудних жінки маіжи голі, а чоловіки у сподницях, і все співают і коли плачуть спивають і коли вмирают і де то так люди живут мабуть горя не знають. Преіжайти у Киіев тут дуже добре із голоду не помроте, усе можна купити як есть гроши, хоч Вам із вашою делікаціею і невдобно на базар ходити та якось вже увстроітіс.

Пішите нам ще, пішите міні на той самий адрис Киів...

Ждемо книжок карточек та вас самих як ми і з Каткою знимемось удвох на потрете пришлемо вам на спомін. До побачения остаюся Нина...