Але голуби не озивались.

Город шумів, кричали мотори, летіли будинки.

Мій далекий сон[150] розтанув над містом.

…Я надів кашкета й вийшов на вулицю.

II

II

Було тихо і темно. Раптом повіяв вітер.

І закрутило, зашуміло в деревах.

Був грім – то прийшла літня пахуча громовиця.

Зірвало її, і помчалась вона на темну просторінь.

…А потім зашумів дощ.

Вона шукала світло – шукала, найшла, полетіла.

Влетіла.

Було чудове блискуче світло і тихо, без дощу.

То була кімната.

Сіла на шафі – спокійно, сухо, тепло.

Але хвилювалась.

Її хвилювало звичайне світло – електрика.

Тоді вона зірвалась і знову полетіла.

І от – чотири оксамитових стіни.