Ziyad Marar. Deception (2008). Acumen.

Прагматичні істини

Richard Rorty. «Saved from Hypocrisy». Dissent. Spring 1999.

Robert В. Brandom. Rorty and his Critics (2000). Blackwell.

Щодо нечесних політиків: прийнято вважати, що політики, особливо високопоставлені, більш схильні до подружніх зрад, ніж інші: по-перше, для цього у них більше можливостей, а по-друге, амбітні люди, які звикли ризикувати, напевно, не здатні жити спокійним сімейним життям. Мені не вдалося відшукати статистику подружніх зрад серед політиків, проте припускаю, що наша думка про них є упередженою. Серед звичайних людей теж чимало любителів завести інтрижку на стороні (див. розділ «Кохання»), а наші уявлення про невірність політиків, найімовірніше, засновані на галасі, який зчиняється щоразу, коли преса застає невірного політика зненацька, особливо у США. Коли щось подібне відбувається, наприклад, зі співробітником залізниці, нікому не спадає на думку розголошувати про це всьому світу. Тому можна припустити, що наше уявлення про невірність політиків сильно перебільшене.

БРЕХНЯ

Детектор брехні в людській подобі / Думки інших

Інтерв’ю в Асбйорна Раклева я брав двічі в січні 2013 року.

З Деніелом Фоєром розмовляв кілька разів в період з серпня 2012-го по початок 2013 року.

GRT Wright, CJ Berry, G Bird. «‘You can not kid а kidder’: association between production and detection of deception in an interactive deception task». Frontiers in human neuroscience. 6, 2012.

Приклад з ляльками Саллі і Енн я взяв з книги Яна Леслі «Природжені брехуни».

Spotorno N, Koun Е, Prado J, Van Der Henst JB, Noveck IA. «Neural evidence that utterance-processing entails mentalizing: The case of irony». Neuroimage. Липень 2012.

Добрі брехуни / Приховані знаки / Щось в оці