— Безхатченко!

І тільки Шоста особа мовчала. Аромат пшеничної, долинувши, нагадав про щось близьке і зрозуміле, таке далеке й таке близьке, рідне й осяжне, давши на мить забути чужий, абсурдний і виснажливий консиліум, антигуманна суть якого загрожувала позбавленням премії за четвертий квартал, грошовий вияв якої і так був жалюгідним, — що-що, а це вже достеменно.

Шоста особа була простою і щирою трудягою, гармонійною, принаймні щодо себе і в собі; бацила фарисейства, на відміну від спиртного, не спричиняла розколу й роздвоєння в її есенціальній душі.

Перша особа (згірчено, так і не дочекавшись мудрої ідеї від підлеглих):

— Чергування. Цілодобове чергування!

Третя особа (оминувши і випередивши Другу особу, яка також розтулила рота):

— Добровільні народні дружини!

Четверта особа (щоб не дуже відставати від Третьої):

— Посилений наряд міліції.

П’ята особа (і собі долучившись до хору, але ще більше, здається, радіючи, що знає таке слово):

— Патрулювання!

Друга особа (яка нарешті спромоглася на голос):