— А мені чого має бути соромно?

— Сусід сусіда не знає.

— На одній площадці живуть і один одного не знають.

— Яке збайдужіння.

— Дискретність.

— Облиште!

— В моїй брамі за останні роки половина жильців помінялася.

— А що Ви хочете?

— Колись усе було по-іншому.

— Колись не було хмарочосів.

— Колись сусідам можна було ключі залишити — пригадуєш, Єва нам квіти підливала, як ми у відпустку їздили?

— Ви ще Адама згадайте.

— І собачку можна було комусь довірити.

— Тепер нікому ні до кого діла немає.

— Заріжуть, і ніхто бровою не ворухне.

— Навіщо Ви так?

— Можна подумати, що навколо самі вбивці.

— Можна подумати : ангели.

— Ви хіба не прийшли би на допомогу?

— Я?