— От лихо, — обізвалася Герміона. Вони з Роном щойно підійшли. — Вінкі, будь ласка, тільки не плач.

Але Вінкі заридала ще нестримніше. Тим часом Добі всміхався до Гаррі осяйною усмішкою.

— Чи Гаррі Поттер бажає чаю? — запищав він голосно, щоб перекричати рюмсання Вінкі.

— Е-е-е… так, добре, — сказав Гаррі.

Негайно ж шестеро ельфів-домовиків риссю кинулися до нього, несучи велику срібну тацю, на якій стояв чайник і чашки для всіх трьох гостей, глечик з молоком і чималий таріль з печивом.

— Непогане обслуговування! — вражено похвалив Рон. Герміона кинула на нього несхвальний погляд, зате ельфи всі як один мали задоволений вигляд; низенько вклонившись, вони відійшли.

— Добі, давно ти тут? — запитав Гаррі, поки Добі роздавав чашки з чаєм.

— Всього тиждень, паничу Гаррі Поттер! — щасливо відповів він. — Добі прийшов, щоб побачитися з професором Дамблдором, паничу. Ви ж розумієте, паничу, як складно для звільненого ельфа-домовика знайти нове місце. Дуже складно…

На це Вінкі завила ще гучніше, а з її носа, схожого на розчавлений помідор, потекло, але вона не робила й найменшої спроби приборкати потік.

— Паничу, Добі цілих два роки подорожував країною у пошуках роботи! — запищав Добі. — Але Добі її не знайшов, паничу, бо Добі хоче, щоб йому платили!

Ельфи-домовики по всій кухні, що з цікавістю слухали й спостерігали, після цих слів умить повідводили очі — так, ніби Добі сказав щось брутальне й ганебне. Герміона, одначе, не змовчала:

— Молодець, Добі!

— Дякую, панночко! — сказав Добі, вишкіривши до неї зуби. — Але чарівники переважно не хочуть мати ельфа-домовика, який вимагає платні, панночко. «Ельфові так не годиться!», — кажуть вони й грюкають дверима перед носом у Добі. Добі любить працювати, але він хоче гарно вдягатися і хоче мати платню, паничу Гаррі Поттер… Добі подобається бути вільним!

Гоґвортські ельфи-домовики почали відсуватися від Добі, ніби він був заразний. Вінкі тим часом пригадала собі, де вона перебуває, і від цього заридала ще голосніше.

— І тоді, паничу Гаррі Поттер, Добі йде провідати Вінкі, і виявляється, що Вінкі теж звільнена! — радісно закінчив Добі.

Почувши це, Вінкі кинулася з табуретки додолу, впала обличчям на викладену плиткою підлогу й почала гамселити по ній своїми крихітними кулачками, заходячись криком від страждання. Герміона квапливо опустилася поряд з нею на коліна, намагаючись заспокоїти бідолашку, але жодне її слово нічого не змінило.

Добі заговорив знову, пронизливо перекрикуючи ридання Вінкі:

— І тоді в Добі з’явилася ідея, паничу Гаррі Поттер! «Чом би Добі й Вінкі не знайти собі роботу разом?», — запитав Добі. «Де ж нам знайти таку роботу, щоб вистачило аж для двох ельфів-домовиків?», — сказала Вінкі. І тоді Добі міркує, і чудова думка приходить до нього, паничу! Гоґвортс! Отож Добі та Вінкі прийшли зустрітися з професором Дамблдором, і професор Дамблдор узяв їх на роботу!