Календи в Божественному Писанні нашою словенською мовою називаються новомісяцем чи початком місяця. У греко-римлян же календи, від слова кадео, тобто скликаю, знаменують скликання чи святкове зібрання людей на новий місяць. У самі-бо календи, тобто в перше наше число будь-якого місяця, найголовніший жрець збирав людей, влаштовував свято і сповіщав, які того місяця мали відбуватися богам їхнім язичницьким служби і в який день; і про спільне добро яку належало їм мати турботу — про те наставляв. Повчав простий невчений народ, аби знали, скільки мають у тому місяці нонів, скільки ідосів, скільки днів календарних, що передували самим календам, які мали бути наступного місяця першого числа.

Нонами ж називалися ті дні, в які після соборного святкування календ чи новомісяця, входячи до царя свого, вітали його, про народні ж справи спільно радилися, й окремо кожен, яку хто мав потребу, перед царем викладав. Нонами ті дні називати звикли від тускіянів. Тускія ж — край найвидатніший землі Італійської, яким віддавна свої осібні царі керували, називався Тускія від Туска, сина Геркулесового, бо той Туск першим там царював. І був у тому краю звичай такий: кожного дев'ятого дня приходили люди до царя свого, і вітали його, і спільні народні потреби перед ним викладали. А те робили протягом цілого року кожного дев'ятого дня, і називалися в них ті дні нони, тобто дев'ятниці. Римляни ж, поширивши своє володіння і Тускією заволодівши, хоч і не за чином давніших тусків, які в дев'ятий день до царя приходити звикли, приходили до царів своїх. Иншого-бо місяця у шість днів, тобто в наші числа 2-е, 3-є, 4-е, 5-е, 6-е, 7-е (це ж у березні, травні, липні і в жовтні), а иншого місяця у чотири лише дні, тобто в наші числа 2-е, 3-є, 4-е, 5-е (це ж у квітні, червні, серпні, вересні, листопаді, грудні, у січні і лютому) до царів своїх приходили, проте ті дні за звичаєм (хоч і не за чином) тусковими нонами називати звикли. Ще ж і через те називали їх нонами, що від власне нон кожного місяця до власне ідосів дев'ять днів є. Ідос же знаменує поділ, чи переполовинення, місяця, бо день самих ідосів щомісяця ділить місяць і починається після ідосів рахунок днів календів, що випереджають сам святковий день календа, який мали соборно святкувати другого місяця першого числа.

Зберігається в рахуванні тому греко-римському місяців календарних давніших чин такий, що перший день кожного місяця називається власне календами того місяця. А від другого дня місяця того нони рахують навспак, починаючи від останнього свого числа і йдучи до першого свого числа, що називається власне нонами того місяця. Після нонів же ідоси того ж місяця рахують також навспак, починаючи від останнього свого числа і йдучи до першого свого числа, що називається власне ідосами того місяця. А після перерахованих ідосів рахують також навспак календи, починаючи від останнього їхнього числа і називаючи їх не того місяця, що є, календами, його ж є нони й ідоси, але наступного місяця, його ж перший день має називатися власне календами того місяця.