Було це в Ахаї, у місті Патроському, в останній день листопада, де багатьом людям апостольськими молитвами подаються добродіяння аж дотепер. Був же страх на всіх, і не знайшлося жодного, котрий не повірив би у Спаса нашого Бога, Який хоче всіх спасти і привести до пізнання істини, Йому ж слава навіки віків. Амінь".

До цього місця "Страждання святого апостола Андрія" від пресвітерів та дияконів ахайських писане.

Після ж численних літ мощі цього святого апостола Андрія були перенесені до Константинополя Артемієм-мучеником за повелінням великого царя Констянтина і покладені зі святим євангелистом Лукою і зі святим Тимотеєм, учнем святого апостола Павла, в пресвітлому апостольському храмі, всередині священного жертовника. Твого апостола молитвами, Христе Боже, вірних Своїх у православ'ї утверди і спаси нас. Амінь.

Слово похвальнє святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинопольського, про святого і всехвального апостола Первозванного Андрія

Міцна є апостольського лову сіть, чудовна Андрієва пам'ять і його спомин про сіть, яку вжив і при ловитві, і в привабленні народів до Христової віри. Невід-бо, що його вживали оті безсмертні ловці, жодного часу не може бути покритий забуттям. Не старіють од часу приладдя такої ловитви, бо не людською вправністю, але Божою благодаттю учинені вони. Хоча рибалки самі від нас одійшли, одначе жодним часом знаряддя, якого вони заживали, або ж невід, яким цілий світ обняли, не постаріло, бо коли сіті вкидають і витягають — невидимі їхні сіті, одначе наповненими бачаться. Не палицю віднайшли ту, що її час тлить, ані нитки лляні у воду спускали, які в старості згнивають, не вудку зробили, яку іржа з'їдає, і не приманку на вудку поклали, щоб нею рибу ловити. Не на камені сиділи, об який води розбиваються, не в лодії їхали, яку розбиває хвиля, не рибу, єство, яке розуму не має, вловили, але як оте мистецтво, якого вживають, чудовне, так і їхнє знаряддя нове й незвичайне бувало. Бо замість палиці проповіді вживали, замість мотузів — пам'яті, замість вудки — сили, замість наживки — чуда, замість каменя — небес, від них-бо такі влови чинять; замість лодій мають олтар, замість риб і царів самих уловлюють, замість невода Євангеліє поширюють, замість мистецтва Божественну благодать прикладають, замість моря життям людським управляють, замість сіті хреста, наче якогось невода, звикли вживати.