Ленґдон спробував зробити, як вона сказала, але тієї миті, коли він зручно випростався на місточку, на нього несподівано накотилася хвиля втоми й виснаження. Його погляд затуманився, він скоріше відчув, ніж побачив, розмитий силует над головою — і негайно прокинувся. «Невже це можливо?» Він не міг повірити, що не помічав цього раніше, але виявилося, що фігури на фресці було розташовано двома концентричними колами — коло всередині кола. «"Апофеоз" — це теж циркумпункт?» Ленґдонові стало цікаво — що ж іще він сьогодні не спромігся розгледіти?
— Я хочу сказати тобі дещо важливе, Роберте. Є ще один чинник в усьому цьому... на мою думку, це найбільш вражаючий аспект моїх досліджень.
«Так це ще не все?»
Кетрін зіперлася на лікоть.
— І я обіцяю, що коли людські істоти зможуть чесно усвідомити цю
Ленґдон увесь перетворився на увагу.
— Мені слід зробити невеличке вступне слово і нагадати тобі масонські мантри про необхідність «зібрати докупи розкидане»... «витворити порядок з хаосу», «досягнути примирення».
— Продовжуй. — Ленґдон був заінтригований.
Кетрін поглянула на нього і посміхнулася.
— Ми науково довели, що сила людської думки зростає експонентно кількості умів, що поділяють одну й ту саму думку.
Ленґдон мовчав, думаючи, куди вона хилить з цією ідеєю.
— Я ось що хочу сказати. Дві голови — краще, ніж одна, однак дві голови не
Повіки Ленґдона як свинцем налилися.
— Скажу тобі чесно, я й досі не навчився посилати твітер.
— Твіт, — поправила Кетрін.
— Прошу?
— То пусте. Заплющуй очі. Я розбуджу тебе, коли настане час.