Малюнок 3. Приклад шикування перед розіграшем. Напад: КВ — квотербек; ЛН — лайнмени нападу; ЦЛ — центральний лайнмен; ТЕ — тайт-енд; ФБ — фулбек (гравець, який зазвичай прокладає шлях раннін-беку, також може прориватися з м’ячем самостійно чи отримувати пас); РБ — раннін-бек; РВ — ресивери. Захист: КБ — корнербеки; ЛЗ — лайнмени захисту; ЛБ — лайнбекери; СС — сильний сейфті; ВС — вільний сейфті.
На мал. 3 зображено приклад шикування нападу та захисту перед розіграшем.
Нижче приклад (один із тисяч можливих) переміщень гравців нападу під час розіграшу.
Малюнок 4. Схема атакувального розіграшу (захист не показано)
Додайте до цього драфт, який зрівнює шанси команд перед початком сезону, а ще так звану salary cap — установлене Лігою обмеження розміру сукупної зарплатні, яку може бути виплачено гравцям протягом сезону (станом на 2018-й — сто сімдесят сім мільйонів доларів на команду з п’ятдесяти трьох гравців, що цілковито нівелює різницю між багатими та менш заможними клубами), і ви отримаєте спортивну лігу, де не існує грандів, де кожен має шанс на чемпіонство[155], де важать не гроші, а тактична вишколеність і моральне налаштування команд перед кожним матчем.
«Портлендські Загарбники» та «Ренегати Нової Англії» вигадані, таких клубів немає серед тридцяти двох команд НФЛ, утім, описуючи перебіг 51-го Супербоулу, я спирався на реальні події — 49-й Супербоул, у якому 1 лютого 2015-го зустрілися «Seattle Seahawks» і «New England Patriots». Як і «Ренегати», «New England Patriots» відставали в останній чверті на десять очок, але змогли відігратися і за дві хвилини до закінчення вийти вперед 28–24. Як і «Загарбники», «Seattle Seahawks» промарширували через усе поле та зупинилися на відстані одного ярда від залікової зони «Patriots». Та найважливіше — долю матчу вирішило перехоплення, виконане на останніх секундах нікому не відомим корнербеком із Дивізіону ІІ студентської ліги Малкольмом Батлером, який став прототипом Брендона Бартона.
Тепер, коли ви вже маєте уявлення про схеми розіграшів і шикування, трохи більш детально зупинюся на перехопленні. «Загарбники» (команда нападу) починають розіграш перед самісінькою заліковою зоною суперників, для перемоги їм достатньо проштовхати м’яч на один ярд. За такої ситуації в «Ренегатів» (команда захисту) небагато варіантів для дій. Їм більше не потрібно захищати глибину поля (глибини вже немає, команда «сидить» у власній заліковій зоні, тож сейфті на полі відсутні), зате треба бути готовими до прориву по землі. І річ не в тім, будуть «Загарбники» прориватися чи ні, «Ренегати» змушені передусім готуватися до виносного розіграшу, оскільки це найпростіший спосіб пройти один ярд. Відтак «Ренегати» виводять на поле heavy personnel[156] — найважчих лайнменів і лайнбекерів, які стають шеренгою на гольовій лінії. Їхнє завдання — зупинити раннін-бека, не дати йому просунутися навіть на дюйм. Оскільки в «Загарбників» на полі є ресивери, «Ренегати» виставляють відповідну кількість корнербеків. Таке захисне шикування називають goal-line[157]: кількість корнерів дорівнює кількості ресиверів у команді нападу, решта — це heavy personnel.