Подібні факти стали звичайним явищем у світі соціальної несправедливості, розгнузданої пропаганди збагачення і тваринних інстинктів, що розбещують душі молодого покоління.

Документальні дані, покладені також в основу другої і третьої частин роману, де йдеться про розшук есесівських скарбів, які заховані в тайниках так званої «Альпійської фортеці» фюрера, а також зберігаються в сейфах швейцарських банків.

Нікому не відомо, скільки есесівських скарбів знайдено, які суми зняті з зашифрованих рахунків. Ми знаємо лише, що вже через шість років по війні есесівські організації були легалізовані в ФРН. І хто, як не вони, очолили неонацистський рух в країні? Керівниками цього руху стали колишній есесівський генерал з особистого штабу Гіммлера Мейнберг, колишній статс-секретар Геббельса Науманн, нацистський військовий диктатор Берліна у липні 1944 року Ремер та інші. Ось що писав Науманн фашистським функціонерам: «Давайте працювати невтомно, день у день. Об'єднаємося тісніше, ніж будь-коли, створимо таємне товариство з кількох сотень людей, і ми являтимемо силу, яка перебуває поки що в затінку, але свого часу зовсім відкрито виступить за втілення в життя наших ідеалів. Ми прагнемо цього, і ми розвинемо далі ідеї націонал-соціалізму». Важко висловитися відвертіше й цинічніше!