— Не втрачайте часу, Хетель. Чекатиму вас на вулиці. І врахуйте — всі ваші телефони, крім того, по якому я дзвонив, за моїм наказом контролюються.

Коли Хетель пішов, інспектор знеможено сперся ліктями на стіл. Посидів так з хвилину. Нарешті опанував себе, спорожнив непочату чашку холодної кави. Підійшов до телефону, набрав номер і одразу почув голос Бонне.

— Доповідає інспектор Кноль. Учора ввечері шофер Хетеля Потер Шульц їздив до Блю-Альм і запитував, чи є телеграма на його ім'я. Так, певно, чекають вказівки… Решта по-старому, гер комісар. Я познайомився з крамарем, який постачає Хетеля, і сьогодні спробую зазирнути в його гросбухи. Розумієте, чи не збільшив крамар продаж спиртного власникові школи. Учням навряд чи Дають шнапс, а от двом дорослим, та ще й приреченим на самотність, нічого не залишається, як пити. Поштових чиновників у Блю-Альм попереджено, і ми матимемо телеграму одразу, як тільки вона надійде. Вам навряд чи варто вдень приїздити сюди. Я вже казав, що кожна нова людина в такому містечку викликає цікавість. Я чекаю на вас увечері, коли стемніє. Спасибі, комісаре, але поки що я нічого такого не зробив.

Повісив трубку і облизав губи. Цікаво, чому вони сохнуть, коли він хвилюється?

Вийшов з кав'ярні і попрямував до Хетелевого будинку.

Агент, який вів спостереження за парадним ходом котеджу, удавав, ніби перевіряє телефонні дротик Кноль підкликав його, наказав:

— Передайте Курту, хай зверне увагу на тих, хто супроводжуватиме учнів. І попередьте його, що злочинці можуть затримуватись. Я тут подивлюся замість вас…

Курт вів спостереження за виходом із школи. Агент мусив зробити гак, і Кноль знав, що, поки той повернеться, він устигне зустрітися з Хетелем.

Хетель з'явився через кілька хвилин. Вони звернули у безлюдний тупичок. Хетель віддав чек і запитав:

— Коли ми можемо виїхати? І нам хотілося б встановити…

— Я тільки випущу вас і все! — одповів Кноль рішуче. — І не сподівайтеся на те, що і в подальшому покриватиму вас.

Хетель мовив багатозначно:

— Але ж тепер вам буде вигідніше, коли ми не попадемо до рук поліції. Я можу ручатися лише за себе, інспекторе, я — мовчатиму, але ж мої колеги…

— Не беріть мене на бога, Хетель! Чек на пред'явника, і я не збираюся сам одержувати гроші. В крайньому разі мене можуть звинуватити в недбальстві, — заховав чек до бумажника. — Я переживу це.

— А у вас усе продумано, — мовив Хетель з повагою. — Приємно мати оправу з діловою людиною. То коли ж?

— Я подзвоню вам. Годин через дві.

— Чи не можна скоріше?

Кноль не витримав, щоб не шпигнути: