Кравчиня два дні мешкала в хаті Андрія Дудки, шила господареві штани, перелицьовувала жакет господині й дізналася, що два тижні тому в цій хаті «одну пані — коханку сотенного Ганку — застрілили вночі, а другої, тієї, що була молодша, так і не знайшли, хоч шукали довго, зникла вона невідомо куди».

Озброєна група партизанів, що видавала себе в тих місцях за бандерівців, допитувала самого Андрія Дудку, зустрічалася з підпільниками й навіть побувала на тому місці, де квартирувала розформована нині сотня. Добуті ними відомості тільки підтвердили те, що повідомила в загін кравчиня.

Оксана зникла. В той час недорого цінувалося життя людини, багато хто зникав безслідно, й оунівські кати вже не підраховували своїх жертв. Табуни здичавілих собак, немов сіроманці, бродили лісами. Вони розгрібали свіжі, недбало закидані гіллям і землею могили. Довго-довго потім лякали лісників і лісорубів білі, пробиті сокирою або кулею черепи, що їх знаходили серед кущів ялівцю та ожини в Братинському лісі.

Почалися перші приморозки. Густі тумани стелилися над заболоченою долиною Безодні, немов хотіли надійніше приховати таємницю річки, яка стала могилою багатьох.

А в ефір все линули й линули слова: «Продовжуйте пошуки…» Горяєв не міг змиритися з думкою про те, що Оксана загинула.