— Я бачу у вашому кабінеті портрет Бетховена. Ви захоплюєтесь музикою?

— Як вам сказати… Музику дуже люблю, сам граю на балалайці та гармошці, маю непогану фонотеку — близько двох тисяч довгограючих платівок із записами класичної музики. Ну, і майже увесь Бетховен, мій кумир. Його музика завжди єднає мене з морем.

— Чим іще захоплюєтеся?

— Підводним плаванням. Правда, минуле літо мене трохи засмутило. Пірнаючи без акваланга, з трубкою, в масці і ластах, я поринав лише на сімнадцятиметрові глибини — на півтора метра менше, ніж у попередні роки. А там особливо гарні мушлі.

— Й останнє запитання: чи фантазуєте ви у своїх книгах, описуючи події на далеких тропічних островах?

— Як я вже казав, майже ні, бо коли почалася моя одіссея далеких морів і я, отже, плавав матросом на експедиційних та суховантажних суднах, то стільки було цікавого, яскравого, навіть неправдоподібного, що не треба й вигадувати. І якби мені сказали: перед тобою стоїть вибір — полетіти у далекі галактики, про які розповідають наші фантасти, чи знову помандрувати по островах безмежних океанів планети Земля, — я б вибрав останнє.

Вересень 1988 р.

… Скажіть же мені: чи не найкращим був той час, коли ми замолоду блукали в морях? Були молоді й нічого не мали, а море не дає нічого, крім жорстоких ударів та іноді нагоди відчути вашу силу.

«БУРЕВІСНИК» ВИХОДИТЬ У МОРЕ Повість

«БУРЕВІСНИК» ВИХОДИТЬ У МОРЕ

Повість

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Коли закінчуєм походи –

Бронзовотілі, молоді, –