Полоз рішуче повернувся і пішов до заводу. Він ішов швидко, розмахуючи руками, і видно було, що рішення Гюго прийнято твердо. Але дедалі хода його все стишувалася і кроки ставали не такими впевненими. Нові думки і нові почуття почали з'являтися у майора Полоза. З'явилося почуття відповідальності за велику роботу, яку партія доручила йому тут, у цьому глухому уральському місті. Чи має він право, навіть зараз, коли несамовите горе пече його серце, відмовитися від цієї роботи? А помста, помста за Віру? — кричало і квилило поранене серце. Ні, не має права він залишитися в цьому спокійному місті, де навіть затемнення ночами не буває.

У такому настрої Полоз повернувся в кімнату, де сидів Валенс. Той підвівся йому назустріч. Вони сіли в крісла один навпроти одного і кілька хвилин мовчали.

— Я тебе розумію, — нарешті першим заговорив Валенс, коли мовчанка почала ставати нестерпною, — ти зараз прийшов проситися геть з нашого заводу. Зараз у тебе на серці помста клекоче, і кожен це може добре зрозуміти.

Полоз мовчав, вслухаючись у сказані слова.

— Ні, — майже несподівано для самою себе сказав він, — я не тому прийшов. Партія мене сюди не для того посилала, щоб так злегковажити. Крім того, невідомо, де помста буде страшнішою — там, коли я буду бити ворога, чи тут, коли на наших літаках тисячі пілотів будуть мститися за Віру.

Від згадки про дружину горло йому раптом затисло, і він, щоб якось заховати це, похлинувся і закашлявся.

— Це ще не все, Полоз, — тихо сказав Валенс, — я від тебе чекаю більшого, справжньої допомоги. Мені треба, щоб ти поговорив з людьми, бо багатьом здається, ніби робота наша, розрахована на роки, зараз не важлива. Думають про те, щоб братися до випуску звичайних літаків, а не експериментувати. Всякі розмови є. Так от я хочу, щоб ти попрацював з людьми, а тобі зони зараз віритимуть, як ніколи. І коли вже ти своїм прикладом вкажеш, як треба працювати, то всякі такі настрої зникнуть і весь колектив знову захопиться роботою.

Полоз трохи подумав.

— Я до тебе ось чого прийшов, Валенс, — сказав він у відповідь. — Я прийшов роботи просити. Коли мене зараз без роботи залишити, то горе зігне, хоч який хребет не підставляй. Робота тільки й може підтримати. Отже, завантажте мене так, щоб світу божого не видно було, щоб весь час на людях бути, відповідальність на собі почувати. Це тільки одно, що я зараз можу просити.

— Робота буде, Полоз, і почнеться вона не далі, як сьогодні, — сказав Валенс, підводячи Полоза до вікна. — Ти бачиш цей аеродром?

— Бачу. Не годиться він для наших літаків.