— Я клявся колись, друже, — глухо сказав Крайнєв, — що повернуся, щоб поставити тобі пам'ятник. Я додержав своєї клятви.

Голос його раптом перервався від хвилювання. Сонячне світло потемнішало і з рожевого стало кривавим.

Король дав сигнал. Глухо вдарили танкові гармати, струшуючи повітря.

Рожевий сніг посипався з дерев.

Хвилину на аеродромі стояла тиша. Потім танкісти наділи шоломи і рушили до своїх машин.

Завдання, поставлене перед Королем, було виконане. Полк ішов далі на захід. Юрій Крайнєв і його друзі мали повертатися в Київ.

— Приходьте швидше з перемогою, — побажали Королеві і Орленкові друзі.

Загули танкові мотори. В надвечір'ї зникли важкі танки.

Потім прилетів Росовський. Він уже встиг раніше побачити Марину, і на його обличчі весь час лежав щасливо-тривожний вираз.

Крайнєву він привіз наказ негайно повертатися до Києва.

— От і добре. Тут і робити нічого. Мені до своїх літаків, додому вже захотілося, — сказав Крайнєв, і всі відчули таке ж бажання.

— Я дуже чекаю вас у Києві, — сказала Марина Росовському на прощання.

Він нічого не зміг відповісти від хвилювання, тільки провів очима машину, в якій поїхали до штабу армії Крайнєв і його друзі, а сівши в свій літак і злетівши, довго дивувався, чого це літак ніби хитається в його руках.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Перемога прийшла разом з весною, радісна, сонячна, буряна. Другого травня був взятий Берлін. Дев'ятого травня тиша запанувала над всією Німеччиною. День цей став Днем Перемоги для всього прогресивного людства.

Але коли для багатьох тисяч і навіть мільйонів людей ця перемога визначала повернення додому, демобілізацію, зустріч з рідними, то в інституті зовні начебто нічого і не змінилося. Все так само напружено працювали інженери і хіміки, так само щодня злітали в небо експериментальні реактивні літаки.

І, як це не дивно, для колективу інституту День Перемоги приніс ніби нову відповідальність. Реактивні літаки так і не застосовувалися в цій війні. Проте відомо було цілком точно, що в усіх країнах під час усієї війни відбувалася напружена дослідницька робота. Результати її залишалися невідомими. Значить, для того щоб не залишитися позаду, доводилося працювати, може, навіть напруженіше, ніж під час війни.