Хадак — довга і вузька хустка з дешевої шовкової матерії, які були предметом підношення в Китаї та Монголії.

Хак (інд., перс.) — солончакові улоговини з глинистою кіркою, щільною в суху пору, яка перетворювалась у багнисту грязь під час дощів; поширені в Середній і Центральній Азії та Нижньому Поволжі.

Хара-сульта (монг.), буквально «чорнохвостик» — назва джейрана, газелі, що живе в Монголії, має темніше забарвлення спини, ніж дзерен; на відміну від останнього збирається невеликими стадами.

Хармик (монг.) — рослина заманиха сибірська, дуже поширений чагарник; монголи називають хармиком ягоди цієї рослини, але не саму рослину; російські мандрівники хармиком називають саму рослину.

Хлинь — сибірське означення верхової їзди невеликим тюпцем.

Ху — гунни — від китайської назви «хунну».

Чекай — маленька пташка з ряду горобцевих, відрізняється темним захисним забарвленням.

Чесуча — китайська матерія з природного шовку — тусора, білувато-сіруватого кольору.

Четверть (аршина) — поширена раніше в Росії міра.

Чий, дерису (монг.) — ковиль блискучий, дуже поширений в Середній і Центральній Азії з довгими тонкими стеблами, який росте великими скупченнями; стебла поїдає худоба, вони йдуть також на виготовлення циновок та інших виробів.