— Які фотографії? — спитав Лежнєв.

— Непристойні. Вона там ще молода. З якимись чоловіками в німецькій формі сфотографована.

— Вукалович, яку суму ви одержали від Густи? — спитав Романенко.

І знову Вукалович не проронив жодного слова.

— Палій, — спитав генерал, — а що сталося в Москві? Чому ви не прийшли в домовлене з «об’єктом» місце?

— Шеф щось запідозрив. Коли ми приїхали в Москву, він звернувся в адресне бюро. Там видали довідку, і він щось запідозрив.

Наталя помітила, що генерал перезирнувся з Лежнєвим.

— Якою фотографією ви намагалися шантажувати московський «об’єкт»? — спитав Лежнєв.

— На ній він когось розстрілював, був з карабіном.

Лежнєв поклав перед Палієм кілька фотографій.

— Подивіться, є серед них це фото?

Палій показав на знімок.

— Ось воно.

— Покажіть усім.

Палій показав. Наталя впізнала знімок, на якому був розвідник З.

— Хто, крім Вукаловича й Анісімової, був причетний до всіх цих справ? — спитав Палія генерал.

— Пашка-Трактор, почасти Пєтухова.

— Ще?

— Більш ніхто.

— Гаразд, Палій. На сьогодні досить, — сказав Лежнєв.