Скупа посмішка торкнулася вуст Марти, — ой, як їй бракує подруг. Мабуть, Валентина так би й порадила: давай, подруго, торуй свої тернїї…

— А якщо б я зараз переглянула список ваших основних клієнтів, може б на майбутнє ми змогли і їх якимось чином залучити до інвестування в Україну? — чіткіше вимовила Марта.

— Маєш рацію, — погодився вуйко. — Тоді я зараз і викличу нашого юриста. Ти з ним поговори, він чоловік толковий. Шкода тільки, через якийсь прикрий випадок мало не потрапив на той світ, сильно його покалічило і спотворено, але зате добре знає свою роботу.

Вуйко говорив і говорив, але Марта чомусь посміхнулася…

Далеко звідси, там, за тридев’ять земель, живе у підводному царстві Лора Кидул і ніхто так і не збагнув, яка вона, добра чи зла, красуня чи чудовисько. Але Марта знає, як можна допомогти зачарованій принцесі: її треба кохати, так, як покохала вона Майкла, і все б віддала, якби він опинився поруч, нехай скалічений і спотворений… Хоча Майкл був іншої думки.

Це добровільне приречення на самотність. Так, він сказав саме це.

— Дійсно, краще було б почати цю розмову з юристом, — погодилася, гортаючи списки членів ради директорів. Заглибилася в папери, бо читала цікаву інформацію про сфери їх діяльності.

Вуйко тим часом натиснув клавішу селектора:

— Попросіть до мене Харріса.

— Кого? КОГО? КОГО?

Забило дихання, обсипало приском, вмурувало на місці, — не рухнутися, ні дихнути.

— Юриста мого, Харріса. Мудру голову має хлопчина…

Вуйко говорив і говорив, але Марта не чула його слів. Не бачила нікого і нічого, крім дверей, які глибочіли чорною плямою безодні. Заприсяглася, що обдало спіненими бризками водоспаду…

— Прийшов Харріс, — зайшла секретарка.

— Так, — не звертаючи уваги на завмерлу холодного мармуру постать Марти, проказав вуйко. — Запросіть.

Двері знову зачинилися.

Ну, чому ж так довго?

Чорна пляма все більшає й більшає. І не пляма це, а втомлене, виснажене сонце, вибілене як висохла соломина. Але за дверима так хочеться відчути живе сонячне світло.

Це правда, що воно пробивається і тягнеться до неї звідусіль?

Невже?! О, Господи, невже…