Майже покрита стосом платтів, Інеса з поклоном переступила поріг дверей, які вже відчинив комендант.

Близько дев’ятої години наступного ранку з’явився один із тюремників, щоб викликати Маргарет та її батька в суд. Маргарет поцікавилась, чи викликають разом з ними і сеньйора Брума, але тюремник відповів, що він нічого не знає про сеньйора Брума, бо той перебуває в камері для особливо небезпечних злочинців, а цю камеру тюремник не обслуговує.

Маргарет з батьком вирушили до суду. Зодягнуті вони були в дороге вбрання, пошите за останньою севільською модою, найкраще, яке можна було знайти за гроші. На подвір’ї, на свою радість, Маргарет побачила Пітера, який під вартою чекав на них, теж зодягнутий у християнський одяг, який вони просили занести йому за їх рахунок. Маргарет, забувши про свою сором’язливість, кинулась до нього, дозволила йому обняти себе при всіх і почала розпитувати, як він. почував себе звідтоді, як вони розлучилися.

— Не дуже добре, — похмуро відповів Пітер, — я не знав, чи побачимося ми колись. До того ж моя камера в підземеллі, й крізь грати до неї майже не проникає світло. Крім того, щури там не дають спати. Тому більшу частину ночі я не спав і думав про тебе. Куди нас тепер ведуть?

— Ми повинні постати перед судом королеви. Візьми мене за руку і йди поруч, але не дивися на мене так пильно. В мене щось не гаразд з платтям?

— Ні, пробурмотів Пітер, — я дивлюсь на тебе, бо ти в ньому прекрасна. Чому ти не вдягла вуаль? Адже тут, при дворі, напевно є ще маркізи.

— Тільки мавритянки носять вуалі, Пітере, а ми тепер знову християни. Слухай, я гадаю, що ніхто з них не розуміє по-англійськи. Я бачила Інесу, яка дуже ніжно довідувалася про тебе. Не червоній, це не до лиця чоловікові. Хіба ти теж її бачив? Вона втекла із Гранади, як і хотіла, а Бетті вийшла заміж за маркіза.

— Цей шлюб не матиме сили, — похитав головою Пітер, — адже це обман. І я боюсь, що сердешній доведеться розплачуватись за нього. Проте вона дала можливість нам утекти, хоча коли говорити про в’язниці, то мені було значно краще в Гранаді, аніж у цій мишоловці.

— Звичайно, — безневинно зауважила Маргарет, — ти там мав садок для прогулянок, хіба не так? Ну гаразд, не ображайся на мене. Ти знаєш, що зробила Бетті? — І Маргарет розповіла Пітерові, як Бетті підняла вуаль і поцілувала Морелла, залишившись невпізнаною.

— Це вже не так дивно, — зауважив Пітер, — адже жінки, коли вони загримовані, дуже схожі одна на одну, особливо в напівтемній кімнаті…

— …чи в саду, — додала Маргарет.

— Дивно те, — продовжував Пітер, визнаючи за краще не звертати уваги на ці слова, — що вона взагалі погодилась поцілувати цю людину. Він же мерзотник. Розповідала тобі Інеса, як він поводився з нею? Від самої думки про це я шаленію.