Гундлах помацав зелену папку, що лежала на столі шефа, але не наважився її розгорнути.

— Повідомлення агентства, напевне, вже є, думаю, що воно буде надруковано в сьогоднішньому номері «Тагесшау», проте ми повинні дотримуватися секретності, — почув Гундлах хриплий голос Вінтера, — Зрозуміло? Здається, я все пояснив.

— Одна деталь незрозуміла: в чому саме полягає моє завдання, якщо цю роботу виконає детективне бюро?

— Ну, коли говорити відверто, ваше відрядження є своєрідним жестом. У нас там є кілька надійних людей, американські детективи, безсумнівно, добрі фахівці, але ж ми зобов'язані особисто урочисто зустріти потерпілого. І це зробите ви, як представник керівництва фірми. Зрозуміло?

Урівноваженість Вінтера навіть дивувала, він сидів у кріслі, надійно захищений своїм жиром, ніби панцирем, — уособлена непохитність всесвітньовідомого концерну. І хоч як Гундлахові було неприємно усвідомлювати себе й викраденого Дорпмюллера лише як звичайні шахові фігури, але він подумав, що було б нерозумно хвилюватися через це. Такий випадок не повинен впливати на нормальний хід справ. А для Дорпмюллера буде організовано, що належить; більше того: все робиться не похапцем, а розважливо, як звичайнісінька буденна справа.

— А втім, якщо виникнуть ускладнення, орієнтуйтеся самі, ми розраховуємо на вас, — закінчив Вінтер, підводячись і надаючи своїм професійним напучуванням видимої сердечності. — Пам'ятайте, пане Гундлах, ми вважаємо вас певною мірою аварійним майстром, нашим надійним помічником. І при виборі кандидатури ми саме й враховували ваші особисті якості… Отже, бажаю вам і нам, щоб там усе обійшлося як слід. До побачення й щасливого вам польоту!

2

«Знову в дорозі, — подумав Гундлах, коли реактивний лайнер піднявся з аеропорту «Рейн-Майн», — зальотник знову в польоті», — пригадав він репліку свого заступника Фрідріхса. Той мав на увазі, що Гундлах знаходить спільну мову із жінками, навіть на борту літака, чи то з стюардесами, чи з пасажирками. Це тільки допомагало йому скоротити час, а подорожі його ніколи не приваблювали: монотонне гудіння і свист турбін за бортом. Його непокоїло, з ким же він полетить, а тепер виявилося — летить сам. Йому тільки зауважили, що його знання іспанської мови недостатні для переговорів, у яких ідеться про життя або смерть, тож він повинен узяти собі місцевого перекладача. Місія Гундлаха була досить формальна, діяти мали інші: американські детективи викуплять Дорпмюллера, швейцарське агентство розішле оголошення в газети, страхова компанія простежить за фінансуванням… Гундлах летів лише для того, щоб зустріти Дорпмюллера від імені концерну.