— Таке й вас чекає, — посміхнувся Коссовські.
— Дякую вам, пане Коссовські. Ні про що так не мрію, як побувати у справжньому ділі.
Один із винищувачів з мотором, що курів димом, косо промчав по аеродрому, збив крилом порожню бочку з-під бензину, розвернувся, завихрив пил і завмер. Техніки кинулися до літака. Пілот зсунув на лоба розбиті окуляри, розстебнув прив'язані ремені, спробував устати, але не зміг.
Гехорсман, розштовхавши інших, витяг його з кабіни:
— Знову ви лізли в самісіньке пекло!
— Червоні обскубли мене, мов гусака, — мляво промимрив пілот, стягуючи шолом з великої мокрої голови.
Натовп оточив його, та коли підійшов Коссовські, техніки розступилися.
— Що трапилося, Альберте? — запитав Коссовські.
— У червоних також з'явилися біплани. Ми спочатку думали, що то макаронники на своїх «фіатах», аж це були республіканці. Схаменулись, але пізно. Завдали вони нам прочухана. Насилу ноги винесли.
— Ви народилися в сорочці, — промовив новачок, розглядаючи пробоїни.
Льотчик оглянувся і раптом розставив руки:
— Пауль! Очам своїм не вірю! Звідки ти?
Новачок і пілот стиснули один одного в обіймах.
— Ви знайомі, Альберте? — здивувався Коссовські.
— Ще із Швеції, Зігфріде! — відповів льотчик радісно. — Діти рейху збираються докупи!..