— Ну що ж, дуже шкода! Силувати чию б то не було волю я не звик. Буду радий, якщо ви передасте нам цікаві новини, — сказав Петерсон і, потискуючи руку Василеві, дав зрозуміти, що розмову закінчено.

— Скажіть, містере О'Кейлі, ви знали, навіщо мене запросив секретар посольства? — спитав Василь, коли вони їхали назад.

— Точно не знав, але здогадувався.

— І як ви думаєте, я правильно зробив?

— Либонь, правильно. Яка рація вам, удатному бізнесменові, зв'язуватися з розвідкою? Потім від них не відкараскаєшся… Але все-таки кожен із нас повинен виконувати свій патріотичний обов'язок, і, якщо у вас будуть цікаві відомості про німецьку авіацію, повідомте мене, — по-дружньому сказав О'Кейлі.

На диво Василеві, в приймальні контори його чекав оберштурмбанфюрер, з яким він їхав з Гамбурга.

— О, гер Лемке! Яким побитом? — Василь вітав його як давнього знайомого.

— Я прийшов подякувати вас від свого імені та за дорученням дружини. Два тижні ми з Елізабет насолоджувалися натуральною кавою! — сказав Лемке, сідаючи в крісло.

— Дуже радий, що міг зробити вам і вашій милій дружині приємність. Готовий служити вам і надалі чим тільки зможу! — Василь запобігав перед есесівцем, намагаючись розгадати мету, задля якої той завітав у його контору.

— Я вам буду щиро вдячний… — Лемке крутився в кріслі, видно хотів щось сказати, але не наважувався. — У мене до вас невелике прохання… Але якщо воно вам завдасть клопоту, скажіть відверто, я не ображусь… У нас із дружиною є невеликі заощадження, і нам хотілося б покласти їх в якийсь надійний американський банк. Ви не могли б нам у цьому допомогти?

— Звичайно, можу! Але чому саме в американський банк, а не в Швейцарії? Ця країна давно зарекомендувала себе як надійна схованка грошей не тільки приватних осіб, але й цілих держав!

— Хіба в Швейцарії краще?

— Безперечно. Вона не брала і не братиме участі ні в яких війнах. Більше того, якщо почнеться війна, ворожі країни будуть зацікавлені зберегти нейтралітет Швейцарії, щоб мати змогу діяти через неї. Отже, гроші ваші лишаться цілими за будь-яких міжнародних конфліктів.

— Швейцарія то Швейцарія… Либонь, я погоджусь і на це, якщо ви допоможете мені і там… Ви ділова людина і, мабуть, розумієте, що про цю розмову ніхто-ніхто не повинен знати, — додав Лемке.

— Ну, звичайно!.. Я саме збираюсь їхати в Женеву і, якщо хочете, довідаюсь там докладно про те, як можна покласти гроші у швейцарський банк, щоб це лишилося таємницею. А про яку суму йдеться? — поцікавився Василь.

— Я ж казав — заощадження у нас невеликі, щонайбільше вісімдесят тисяч марок… Крім того, мені хотілося б здати в банк на збереження трохи коштовного каміння, золотих дрібничок — посаг моєї дружини.