Він уже рушив до столу, коли Куций перепинив його за руку..

— Зачекай-но. Я певний, що сьогодні тобі поталанить. Постав ліпше цього долара на рулетку.

Вони обидва підійшли до столу з рулеткою біля буфету.

— Тільки зажди, поки я дам знак, — порадив Куций.

— На якого номера? — запитав Смок.

— Сам вибирай. Але не починай без мене.

— Хіба, ти гадаєш, у мене рівні шанси саме за цим столом? — сказав Смок.

— У тебе вони такі самі, як і в будь-кого.

— Але їх менше, ніж у банківника.

— Стеж лишень за грою, — керував Куций. — А тепер став!

Круп'є саме запустив кульку з слонової кістки по гладенькому обідку колеса. Смок, що сидів у кінці столу трохи нижче, через плече іншого гравця кинув навмання свого долара. Монета покотилася по зеленому сукні й зупинилася проти номера 34.

Кулька також спинилася, і круп'є оголосив: «Виграв тридцять четвертий». Він згріб зі столу гроші, й поруч Смокової монети виріс стос із тридцяти п'яти доларів. Смок забрав гроші, а Куций поплескав його по плечі.

— Оце й є талан, Смоку! Як я відчув його, не збагну. Я просто знав, що ти виграєш. Якби твій долар упав на який інший номер, ти все одно б виграв. Ото коли вже талан завітає до тебе, то ти не можеш не виграти.

— А якби випав подвійний нуль? — спитав Смок, коли вони простували до буфету.

— Тоді й твій долар спинився б навпроти подвійного нуля, — запевнив Куций. — Аякже. Талан є талан. Ось вернімося до столу. Мені сьогодні щастить: я дав тобі виграти, а тепер хочу й сам.

— У тебе є якась система? — зацікавився Смок десь по десятій хвилині, коли його приятель програв уже сотню доларів.

Той сердито крутнув головою, розкладаючи марки на 3, 11 та 17, а дріб'язок витрушуючи «на зелене».

— До біса тих недотеп, що грають за якоюсь там системою, — заявив Куций, коли банківник загріб його биті ставки.

Спершу байдужий до гри, Смок поволі зацікавився нею і почав ретельно стежити за кожним обертом кульки, за ставками та виграшами. Сам він більше не грав, а задовольнявся самим спостереженням. Куций насилу одірвав його від столу, коли вирішив, що досить уже напрогравався.

Банківник повернув Куцому торбинку з золотом, що той давав йому в заставу, і тицьнув ще папірець із написом «Одважити 350». Куций одніс її до вагаря в протилежному кутку кімнати, і торбинка його полегшала на триста п'ятдесят доларів, пересипаних у господареву скриню.