— Що за пасажири?
— Розвідгрупа повертається в штаб фронту! — відповів за всіх командир. — Я — Кудрявий.
— Ага-а… — глибокодумно сказав старший лейтенант і посміхнувся.
— Невже спровадять у смерш, як минулого разу? — з острахом поспитав у хлопців Орел. — Лягли б у кузові, та прошмигнули б до Пскова, а потім на попутній — до Ленінграда.
— Так далеко? — почув ці слова черговий на контрольно-пропускному пункті.
— Там наш розвідвідділ! — упевнено відповів Орел.
— Ленінградський фронт веде наступ в Естонії, і штаб його десь уже ближче… А ви люди нашого 3-го Прибалтійського фронту. Є розпорядження вас затримати.
— А не помиляєтеся? — запитав Галка.
— Наказано затримати групу Кудрявого.
— Знову? Як і тоді?..
— Що тоді? — не зрозумів старший лейтенант. — Під Печорами — хутір. Там відпочиватимете.
— А німецький лейтенант?
— Знаю і про полоненого. Він залишиться тут, на КПП. Отак воно в житті. Думали-гадали одне, а трапилося інше.
Не бачити їм тепер ні Ленінграда, ні свого колишнього начальства. Добре, що хоч Арвіда не вмовили проїхатися до Ленінграда, бо тому дуже хотілося побачити це славне і героїчне місто. Залишився Арвід на рідному хуторі. Тепер вони прощалися з полоненим лейтенантом.
Кажеш, Ганс, твоє місто Галле? — перепитував Леонід, ніби збирався колись відвідати ним битого і лікованого лейтенанта.
— Ти ж про чисті графи в своїй анкеті все піклуєшся? — втрутився в розмову Леоніда й німця Галка.
— Не вік же ми з ними воюватимемо. Ти що, Галко, не читав, що сказав Верховний Головнокомандуючий 23 лютого 1942 року? — запитав Кудрявий. — Гітлери приходять і щезають, а Німеччина, німецький народ залишаються… Ганс якраз із тих, хто залишиться. Правда ж? — подав він руку німцеві.
— Так. Сталін добре сказав, справедливо сказав. Німеччина, народ залишається, — потиснув Ганс руку командирові розвідників. — А Тельман сказав: «Сталін розтрощить череп Гітлеру!»
Поки розвідники прощалися з полоненим, старший лейтенант домовився з водієм, щоб той підкинув бійців Кудрявого на хутір.
«Газик» незабаром звернув із шосе круто на північ.