Поліцей-комісар вийшов до передпокою.

— А нам з вами, шановний мано консул, залишається чекати, доки нам не принесуть його паспорт.

Юхан Нейс увійшов до кабінету, привітався з відвідувачем, зручніше вмостився в кріслі за столом сюсельмана і лише після цього запитав:

— Чим можу бути вам корисним?

Він був досить респектабельний, цей пан інженер Нейс. Мав добре виховання, курс гірничого інституту слухав у Англії, був спадкоємцем пристойного капіталу. Не дивно, що Шульков сприйняв його за губернатора і поклонився в пояс. Губи його скорботно зламались, з розчервонілого ока викотилась скупа сльоза.

— Ваша країна, пане сюсельман, славиться у вільному світі своєю істинною демократією. Я прошу вас… Прошу у вас політичного притулку!

— З ким маю честь? — раптом строго спитав Юхан Нейс. Цей низькопробний трюк із сльозою починав його дратувати.

— Моє прізвище Шульков. Семен Шульков. Я звідти…

— Звідки? — брови управителя поповзли вгору.

— Із Баренцбурга. Прошу надати мені політичний притулок.

— Мотиви? — чомусь спитав Нейс.

— Які ще мотиви?! — Шульков зіскочив із стільця, але взяв себе в руки і знову сів. В очах палахкотіли іскри благородного гніву. — Не можу! Не хочу більше жити у їх проклятому світі! Все у них мені противне! Все поперек горла! Розумієте — я дворянин! Немає більше сили плазувати перед цими хамами!

— Де ви збираєтесь жити і на які кошти?

— О, пане сюсельман, якщо ви допоможете мені дістатися до Англії, я віддячу. Не думайте, що я людина без капіталу. Тепер я багатий і навіть дуже.

Юхан Нейс не стримався. Встав і офіційним тоном зауважив цьому розбурханому, розіпрілому від напруження і якогось тваринного страху за своє жалюгідне життя чоловікові:

— Я виконую свій обов'язок, а ваші слова про вдячність — поганий натяк на хабар!

— Що ви, що ви, пане губернатор, я і в думках нічого подібного не мав. Я лиш хотів від широкої російської душі…

— А коли я вас відправлю назад до Баренцбурга? — ніби якийсь диявол вселився в Нейса і весь чає підштовхував його до загострення розмови.

— Ви не зробите цього! — ледве не закричав Шульков.